❗️Про ворогів спрощенки
Програмний лонгрід від старшого експерта CASE Україна Володимира Дубровського
У всіх відношеннях негарна історія з фіскалізацією мікробізнесу та іншими спробами вихолостити спрощенку, окрім суто економічно-лобістського, має й інший, ще більш непривабливий, "політико-філософський" бік. Фактично, у той час, як уся Україна відчайдушно бореться з "русским миром" на полі бою, дух цього огидного явища успішно торує собі дорогу в тилу, руками цілком собі українських лобістів великого бізнесу, "державників", євро- (насправді - карго-) інтеграторів і, навіть, експертів МВФ.
Адже дух "русскаго міра" зовсім не в російській мові, як намагаються нас переконати послідовники Ірини Фаріон, а в суті ієрархічних відносин у суспільстві. А саме, у "вертикалі влади", що ґрунтується на страху й рабській покірності вищому за неформальною ієрархією "патрону", "даху" - на відміну від європейського сюзерена, з яким васали мали формальний контракт, який, зокрема, захищав їхні права, чи наших козаків і спадкоємців шляхти, що завжди цінували права і свободи.
Не випадково, саме в Росії "повага - різновід страху", бога - бояться ("богобоязливий"), погано працюють - "страх втратили", а державний службовець називається не public servant (буквально - слуга народу), а "начальник". Не варто особливо спокушатися: країни колишньої російської імперії теж недалеко пішли від цього, і в українській мові багато подібних фраз теж прижилися.
Але Україна, як переконливо показала Революція Гідності, не сприймає такої культури відносин. Януковича і його вірного песика Азарова відкинули і повалили, насамперед, не за те, що вони грабували країну і допомагали це робити своїй банді, а за те, що "ламали об коліно" (наприклад, дали наказ зі звірячою жорстокістю розігнати суто мирний тоді Євромайдан), прагнучи навіяти підданим той самий російський тваринний страх, який дав змогу імперії протриматися стільки століть.
Дуже примітно і закономірно, що у відбитті обох спроб нав'язати політичним українцям (не плутати з етнічними або україномовними) русскій мір визначальну роль зіграли "ФОПи", як не зовсім точно називають платників єдиного податку. А заснована Азаровим податкова виступає їхнім головним системним супротивником, і очолюваний ним уряд зробив свого часу найгучнішу спробу знищити спрощену систему на корені. На щастя, тоді її зупинив Податковий Майдан, але, в результаті боротьби і компромісу в тінь пішло близько двох мільйонів легальних робочих місць у мікробізнесі.
Це протистояння почалося ще чверть століття тому, коли Азаров, який нічого не розуміє в податках, на замовлення Кучми (і за допомогою іноземних радників, які нічого не розуміють у наших реаліях і, зокрема, надавали гранти!) побудував свого монстра як безпосередньо підпорядкований тодішньому президенту інструмент контролю за бізнесом. Головним завданням якого було не стільки збирати податки, скільки вселяти страх: преміальний фонд формувався за рахунок 30% від донарахувань і штрафів. А головним принципом була презумпція провини підприємця, помножена на совкове ставлення до "бариг, які нічого не виробляють". Утім, виробничників це теж стосувалося, зрозуміло, крім лояльних Кучмі олігархів.
... Спрощену систему оподаткування та звітності придумали у своєму остаточному варіанті Ксенія Ляпіна і Дмитро Ляпін саме для того, щоб позбавити підприємців цього страху. Також, звісно, ця система позбавляла її суб'єктів непотрібної їм для роботи звітності (заощаджувала мільйони людино-годин), створювала сприятливі умови для детінізації, і стимулювала місцеву владу створювати умови для мікробізнесу. Але головне - вона встановлювала цивілізовані, не засновані на страху і корупції, відносини в податковій сфері принаймні для однієї, але дуже важливої, масової, категорії платників. І за допомогою спрощенки дійсно вдалося створити в Україні середній клас, який за кілька років зміг відстояти демократію, і згодом повторив цей подвиг ще раз.
👉Читати далі весь текст