🇺🇸💰 Під час Першої світової війни, з моменту свого вступу у війну у квітні 1917 року, США мали дефіцит бюджету ¾ своїх витрат.
Ще раз. Дефіцит бюджету три четвертих (!) від витрат. З квітня 1917-го року по червень 1919-го року (не знаємо чому вони витрачали на війну у 1919-му році) видатки федерального бюджету склали $32 млрд, з яких $23 млрд це були запозичення.
І немає ніяких "західних партнерів" щоб попросити гроші і військову допомогу. Тільки hardcore, тільки внутрішні запозичення. І на той момент долар ще не був світовою резервною валютою. Діяв золотий стандарт, тобто золото було мірилом резервів і якорем вартості грошей.
Тут, звісно, не може бути ніяких паралелей. Геополітичні ситуації тоді і зараз очевидно відмінні. Але з точки зору бюджет, набагато складніше коли тобі нема на кого розраховувати, немає заморожених резервів агресора, які рано чи пізно дістануться тобі. Немає дружнього мегарозвиненого економічного блоку, який бере зобов’язання тягнути тебе за шкірку до своїх стандартів.
Словом, половина бюджету за рахунок західних партнерів – це, звісно, не дуже приємно. Але добре, що не дефіцит на ¾ видатків за рахунок внутрішніх запозичень. Все у порівнянні.
Можна тут поставити запитання "А який був платіжний баланс в США в 1914-18 роках"?
Правильні питання. Звісно ж проблема не в розмірі дефіциту (він ніби як тимчасовий), а в спроможності економіки відробити цей дефіцит і борг після завершення війни. Ось це ключове питання, з яким взагалі, здається, ніхто не працює. А не мобілізація податків, дефіцит чи інші технічні речі.
Здорова, спроможна економіка - це було ключове. У нас жахаються боргу, дефіциту, і сором'язливо відвертають погляд від того, що економіка неспроможна. І рішень окрім того, що жахнути ФОПів не спостерігається.
Для особливо допитливих. Дані на ст. 216 в ось цій книжечці Milton Friedman and Anna J. Schwartz, A Monetary History of the United States, 1867–1960