📚Що ж не так у позиції власника книгарні ReadEat, якому не подобається, що видавництва конкурують з книгарнями за клієнта?
Не могли не пройти повз цієї колонки у Forbes, хоча проблема висмоктана з пальця.
Якщо стисло: автор невдоволений тим, що видавництва, коли в їхньому портфелі книжок виникають бестселери, то вони продають напряму, залишаючи книгарні без гарантованих прибутків. Особливо не сподобалось, що видавництва заливають Гугл рекламою, віддаючи кошти американському сервісу, замість того, щоб дати книжку книгарні, яка продасть товар і заробить для себе.
Що не так з позицією власника:
а) Автор посилається на західний досвід, коли видавництва можуть продавати (і продають лише) через книгарні. Так це може бути і бути результатом регулювання державою, що не факт, що є добром. Наприклад, у Штатах виробники не можуть продавати напряму авто, тільки через дилерів. Так само як винокурні продають свою продукцію теж через дилерів.
б) Автор висуває претензії в першу чергу "Новому формату", в якого була автобіографія Метью Перрі, нещодавно смерть якого, збільшила в рази інтерес до цієї книги.
Які можуть бути претензії, адже в НФ є власна книгарня та власний онлайн-магазин. Тобто своя мережа дистрибуції. І якщо у НФ лишилося 1000 примірників і він по аналітиці бачить, що в його магазин гарантовано прийде за цією книжкою 200 людей, які крім цієї книжки ще щось візьмуть, а решту він продасть онлайн, то навіщо йому давати продукцію конкурентам своєї дистрибуції?
в) Між видавництвами та книгарнями існують / можуть існувати формалізовані умови у співпраці (т.зв. маркетингові договори):
скільки найменувань постачає видавництво і в якій кількості, скільки зобов'язується брати книгарня, яке буде розташування книжок на полицях.
Ніщо не заважає підписати такі маркетингові угоди з видавництвом, за яким книгарня гарантує закупівлю Х позицій, які будуть розміщені на таких-то полицях, а книгарня зобов'язується поставити продукцію.
Вірогідно володар ReadEat раніше міг викручувати руки і висувати свої умови, закуповуючи потрібну собі в першу чергу кількість найменувань та примірників. А тут помер Метью Перрі і на його смерті можна було б заробити грошей, але оскільки співпраця не була формалізованому форматі, то заробив видавець.
г) Чому видавництвам важливі продажі через свої сайти? Бо це наповнення своєї CRM-системи контактами. Сьогодні якщо бізнес не має хоча б захудалой CRM-ки, то скоро такого бізнесу не буде. А для видавництв - це ключове питання. Один продаж (через рекламу у Гугл на що плачеться автор) дасть змогу підхопити на гачок нового клієнта, якого будуть пітчити розсилками протягом року. 90% він не відкриє, з 10%, що відкриє нехай навіть зробить 1-2 замовлення, але це зрештою окупить і ту рекламу, що була витрачена і забезпечить видавництву стабільний дохід в майбутньому.
д) І найголовніше: книговидавництво це, як кінематограф, - усі ризики на себе бере виробник. На один бестселер / блокбастер буде 3-4 провальні книжки / фільми, ще десь 3-4 окуплять витрати, а решта дасть невеликий дохід.
Видавництво шукає автора. Якщо це переклад, то домовляється з агентами іноземних видавництв, який сплачує спочатку разовий платіж, а потім відсоток з продажів. На популярні книжки вартість ліцензії сягає десятків тисяч доларів. Також видавництво інвестує у дизайн, друк (якісний друк у друкарні коштує грошей), перекладача та маркетинг.
І якщо автобіографія Метью Перрі до його смерті дозволила видавництву покрити витрати на ліцензію, виробництво і трохи вийти в плюс, а після кончини заробити набагато більше, то які можуть бути претензії до видавництва у бажанні отримати прибуток в моменті?