​​Американець сьогодні може купити більше, ніж 5 років тому

Тоді як у Європі, купівельна спроможність слідує прямо протилежною дорогою.
З 2019 до 2023 року, американська купівельна спроможність підвищилася на 2.4% від середнього річного доходу, що еквівалентно сумі 1400 доларів. Іншими словами, якщо average Joe за 2023 рік купував ті самі продукти у тій самій кількості, що й в 2019, то під кінець року у нього залишиться ще 1400 доларів. Такі невеликі бонуси для однієї людини перетворюються в значні економічні дивіденди США на світовій арені потенційних висококваліфікованих мігрантів.

Причин для такого росту і такої разючої різниці з європейцями може бути декілька. Перша і найбільш очевидна - долар. З 2020 року, ФРС США проводили жорсткішу монетарну політику ніж ЄЦБ, що зробило вартість долара до інших валют рекордно високою, аж до досягнення паритету (1 долар = 1 євро) у травні 2020 та вересні 2023 року. Відповідно, імпортні товари стали дешевші для американців, нехай навіть імпорт не є такою значною часткою в їхніх витратах. Для європейців сильний долар створив таку ж ситуацію, як і для українців. Будь-який продукт, який надходить до Європи у доларах тепер коштує дорожче не тільки через підняття цін на товари, а ще й завдяки курсовій різниці не в перевагу європейцям.

Інша причина - сильний ринок праці. Одразу після послаблення ковідних обмежень, США пережили справжній бум на ринку праці. Безробіття скорочувалося майже до досягнення рівня природнього (тобто найменш можливого). Таким чином, фірми втратили можливість обговорювати підвищення зарплатні працівникам з позиції сили, а працівники зрозуміли, що за ними не стоїть черга на заміну. Отож, тут "на допомогу" прийшла інфляція. Ціни підвищуються - працівники вимагають вищої зарплатні для компенсації за втрати в купівельній спроможності. Через дуже малу кількість безробітних, фірми отримали пропозицію, від якої неможливо відмовитися. Як наслідок, мінфін США заявив про рекордне підвищення реальної заробітної платні, тобто зарплатня average Joe зросла на більший відсоток, ніж інфляція, що повністю компенсувало втрати купівельної спроможності. Зауважимо, що ми говоримо про average, тобто середні множини, тому звісно в певних секторах та соціальних класах ситуація була прямо протилежною. У той самий час, європейці пережили приблизно ту ж саму динаміку, однак через меншу гнучкість їхнього ринку праці та просто меншої економічної динамічності, безробіття в ЄС не досягло таких мінімумів, як у США. Відповідно, європейські працівники не змогли домовитися про таке велике підвищення ЗП, як у США.

Проблема купівельної спроможності в Європі – популярна мішень правих та ультраправих політиків. У 2022 році, Марін Ле Пен, ультраправий (популістичний) політик, поставила проблему купівельної спроможності на перше місце у списку своїх обіцянок. Вибори вона, на щастя для світу, програла, однак Макрон, теперішній президент, змушений був також здійснити певні кроки у цьому напрямку. Як Макрон, так і Ле Пен знали, що у Європі майже не залишилося місця для покращення ринку праці популярними методами (Франція є лідером у впровадженні унікальних і корисних для будь-якої країни реформ на ринку праці). Отож у вересні 2023 року, по Франції пройшла хвиля протестів проти підвищення пенсійного віку з 63 до 65 років, тобто до середнього рівня по Європі. Те саме можемо очікувати і в інших країнах, якщо інший європейський політик наважиться на таку реформу під політичним тиском.

1/2