👨🏻🌾🇵🇱Щодо польських фермерів та блокади кордону.
Якщо коротко, то це назавжди. Вони постійно будуть блокувати кордон, далі коротка перерва і знову нові вимоги. Причина полягає в тому, що вони деградували як в бізнесовому, так і ціннісному плані.
Про цінності все зрозуміло, бо лише останній покидьок буде добивати свого сусіда під час такої біди. А в от плані бізнесу все цікавіше. Як не дивно, нинішньою причиною неспроможності конкурувати з українським фермером є дотаційна політика ЄС. Мало хто знає, але половину бюджету Євросоюзу йде на підтримку аграріїв. Це якби соціальна мета задля збереження чинного укладу.
Але якщо для Франції це нормально, бо хтось має дбати про шато, замки та загалом зберігати принади французького села. Це є частиною культури й своєю чергою генерує доходи туризму та іншим сферам. Що стосується Східної Європи, то незрозуміло навіщо доплачувати людям за те, щоб вони жили в селі. Навіть якщо сільське населення зменшиться у 2 рази це ніяким чином не вплине на загальну ситуацію.
Як наслідок щедрі дотації за 20 років вбили в польського фермера дух підприємництва. І замість, щоб думати про ефективність та оптимальну величину земельного банку він почав прагнути як більше вибити грошей з Брюсселю. Історія з Україною цьому приклад. Спочатку заборона експорту в Польщу, Угорщину, Болгарію, Румунію, Словаччину, далі додаткові дотації з ЄС, але все одно фермер не задоволений і вимагає не продавати українське зерно Іспанії.
При цьому польський фізично не може конкурувати з українським, бо відстає у своєму розвитку. Середнє поле для обробітку до 20 га не дозволяє використовувати сучасні технології та велику техніку. Щоб в цьому переконатися достатньо подивитися на вимоги аграріїв. Вони просять дотації 1000 злотих або 250 доларів на гектар для вирощування кукурудзи. Якби це простіше пояснити. Це все одно що просити пільги на видобуток золота або діамантів. Бо кукурудза це найбільш прибуткова зернова культура і до великої війни заробіток 1000 доларів на гектар від її вирощування не був чимось дивним для українського фермера. Це просто колосальна різниця в ефективності.
Звідси напрошується простий висновок. Щоб не робила українська сторона польські фермери все одно будуть незадоволені.
Чи є вихід з цієї ситуації? Так є і він традиційно звучить як «допоможе ЗСУ». Нам необхідно остаточно розблокувати наші порти, щоб збіжжя могло повноцінно експортуватися і не залежати від примх поляків. Далі варто робити союзи з країнами ЄС такими як Іспанія, Італія, Нідерланди, які мають іншу бізнес-модель і для яких доступне українське зерно це плюс. І врешті решт навчитися розділяти безпекові речі, бо тут ми з Польщею найбільші союзники, та економічні, де ми є конкурентами.
І наостанок трішки позитиву. Нинішнє відновлення морського експорту до рівня перед вторгненням та захід перших контейнеровозів до портів Великої Одеси каже, що ми на правильному шляху і залишилося вже менше ніж більше.
via Oleksiy Mushak