Соціал-популізм — це зло, яке успішно нищить українську державу одразу після російських окупантів. Економіка на воєнних рейках — це в першу чергу відмова від надмірних витрат. У нас війна, але щорічні індексації пенсій: у 2022 році - на 14%, у 2023 - на 20%, цього року - 8%.
Видатки ПФУ у 2021 році склали 520 млрд грн, а вже у 2023 - 746 млрд грн. Мінсоц, замість того, щоб робити якісь реформи, лише пишається як роздає кошти платників податків. Таку щедрість Пенсійного фонду можна пояснити виникненням "війського ЄСВ".
Замість того, що б таку ситуацію з ЄСВ від військових використати для до завершення пенсійної реформи, яку розпочав ще Кучма у нас впадають в банальну роздачу грошей.
Ну і ось такі пости попередників теж підштовхують і не без того політичне керівництво, що не може похвалитися реформаторськими рішеннями, до відмови від радикальних змін. А що це має бути? Підвищення пенсійного віку, поступовий перехід від солідарки до накопичувальної системи, а останнє не можливо без перегляду податків на працю (у бік зменшення з пошуком компенсаторів) тощо.
Колишній міністр соціальної політики, який не завершив пенсійну реформу і опікувався лише питанням підвищення пенсій, висуває претензії до нинішньої влади, яка так само не впроваджує реформи і опікується питанням індексацій.
Витрати на пенсійну систему до повномасштабного вторгнення була статтею видатків №1: у розрахунку на одного середньостатистичного платника податків на армію витрачалось у 9 разів менше, ніж на утримання пенсіонерів. Зараз це стаття №2.
Влада мовчить, мовляв, все ніби ок (Мінсоц взагалі не бачить проблем в солідарній пенсійній системі). Опозиція кричить, що грошей так багато, що треба ще більше роздавати, не дивлячись, а що буде післязавтра.
Орієнтовний погляд на те, що треба робити (чи, принаймні, рухатися в цьому напрямку).