Хочемо розвинути тему лобізму великими мережами закриття історії з ФОПами. Так, дійсно, це має місце в Україні. Великі мережі дійсно просувають ідею з нівелюванням ФОПів, бо бачать в них саме конкурентів: дрібні магазинчики проти всюдисущих мереж.
У дрібних продавців це чи не єдина конкурентна перевага - не сплачувати ПДВ. Ніби це не чесно: не рівні умови. Але є одне але, про яке знають лише ті, хто працює у торгівлі та FMCG (адмін працював в Pepsi та Coca-Cola мерчендайзером та торговим представником).
Компанії-постачальники - від ковбаси до горілки і папірос - просто так потрапити на полиці мереж не можуть. Усі вони заключають так звані "маркетингові угоди", які включають в собі все: ціну, за якою постачається продукція, кількість місць на торгових полицях, співвідношення з конкурентами, обладнання (холодильники, наприклад) тощо. І найчастіше компанії ще платять якусь суму мережі. Ці суми можуть складати мільйони баксів на рік.
Адмін так був свідком, коли заключався договір Pepsi (країну, місто називати не будемо), коли прописувалося в одній мережі, що не буде продукції Coca-Cola. А в іншій було співвідношення 70% на 30% на користь перших (і за цим співвідношенням уважно стежили мерчендайзери).
Завжди предметом такої угоди є пільгова ціна, за якою продається товар: на 15-25% нижче, ніж іншим. Умовно кажучи на вулиці є дрібний продуктовий магазин і мережевий супермаркет. Першому компанія-постачальник продає по оптовій ціні напої за 12 грн пляшку, а другому по 10 грн.
Ще є така тема як акції та бонуси. Це має сезонний характер - замов 8 упаковок продукції (якщо це Пепсі/Кока то йдеться наприклад 24 пляшки 0,5 в одній упаковці, або 12 літрових пляшок або 6 дволітрових) і отримаєте 2 безкоштовно. Маленький магазин навряд чи замовить, якщо в нього за тиждень реалізується 5 упаковок та є обмеження по складським приміщенням, де буде зберігатися товар. Тобто велика мережа в довесок до пільгової ціни отримує ще 20% продукції безкоштовно, яку вона реалізує. Тобто вона може знизити цінник умовно на ще 15% і все одне заробить більше.
Саме тому та сама банка Коли в звичайному магазині буде коштувати 22-25 грн, а в умовній мережі усі 18 грн. Але якщо магазинчики перевести на загальну систему оподаткування, то до цих 22-25 грн можна накидувати ще, як мінімум 20% ПДВ, не говорячі на витрати ведення бухгалтерії. І тоді банка Коли коштуватиме 26,4-30 грн. Звісно, з такими цінами на продукти такий магазинчик закриється, працівники будуть звільнені, комусь пощастить працювати касиром в цій мережі, а хтось піде на біржу праці за допомогою.
Саме тому і потрібна спрощена система оподаткування, бо вона дозволяє створити робочі місця, сприяти самозайнятості. Це в першу чергу. Це історія не про податки взагалі.