🧑🏻🏫Чому українські університети не взлітають?
Сьогодні на 10:00 у Forbes дискусія з Петром Чернишовим, екс-СЕО Київстар, а нині член наглядової ради НАУ на цю тему.
В принципі, можемо дуже стисло вже відповісти на це питання. Можна багато говорити речі другого порядку як зарплати викладачів, роботу аспірантур, підготовка викладачів, знання англійської мови викладачами, корупція тощо. Але це все є другорядним, оскільки похідне.
А ми як раз торкнемося двох фундаментальних речей, без яких вища школа не взлітить:
1) Скасування державного замовлення і перехід до системи "гроші ходять за студентом". Тобто абітурієнт за результатами складання ЗНО отримує грошовий сертифікат на суму Х, що покриває вартість його навчання у ВНЗ. І скасовується така система "державне замовлення", коли кожен державних ВНЗ отримає n-кількість "оплачуваних державою" (точніше платниками податків) т. з. "бюджетних місць".
Ця система неефективна, бо створює диспропорції, коли у НПУ ім. Драгоманова в один з років на 20 бюджетних місць релігієзнавців поступає 12 осіб. Тобто за кошти бюджету штампуються майбутні безробітні, продавці тощо.
Інша сторона цієї проблеми - корупція у закладах. А корупція - це похідне того, що закладу не треба змагатися за студентів, з яких житиме ВНЗ, бо є гарантовані бюджетні місця, які будуть заповнені.
Так само немає прагнення до підвищення кваліфікації викладачів, системний розвиток ВНЗ, аби він був кращим за інші.
Абітурієнт з грошовим сертифікатом буде ретельніше обирати між університетами: де кращі викладачі, де немає корупції, після якого можна краще влаштуватися на роботу за профілем, де є можливості для міжнародного обміну, стажування тощо.
Це, до речі, ліквідує нерівність - приватні заклади (УКУ, KSE) зможуть конкурувати з державними за кошти з бюджету.
І як кінцевий результат: частина ВНЗ України стане кращою, частина закриється.
2) Об'єднання двох функцій в університеті - навчання та дослідження (про це писали). У нас же наука (за рідкісним виключенням) виведена з університету і нею займаються в академіях наук, що є неправильним. Світові рейтинги найкращих ВНЗ оцінюють внесок університету в науку, у т.ч. (кількість досліджень, кількість нагород дослідників, кількість статей в рецензованих виданнях тощо). По ідеї що треба зробити: закрити академії наук, а дійсні дослідницькі групи приєднати до університетів, а зекономлені кошти на академіях наук, їхньому майні направити на гранти для досліджень.
Університети отримають дослідницькі центри, які привертатимуть увагу потенційних студентів та аспірантів (у т.ч. іноземних); вчені - ресурси на дослідження; Україна підніметься в рейтингах університетів світу; кошти платників податків будуть ефективніше використовуватимуться. Програють лише бюрократи з НАН України. Зрештою і приватний сектор тоді можна буде залучати до наукової діяльності університету у форматі співфінансування, грантів та замовлень (із можливістю повторити досвід США, де держава забезпечує до 50% фінансування науки).
І одним важливим кроком може бути посилення університетської автономії із реальними незалежними виборами ректорів та іншими речами як створення ендавментів при університетах (що це таке - писали тут).