Вас ніколи не дивувало, що зарегульовані, затиснуті директивами країни ЄС є чи не зразком економічних свобод у світі?
А Україна, яка описується як приклад дикого капіталізму, чомусь насправді є економічно невільною країною? Сподіваємося, не потрібно пояснювати як економічні свободи впливають на притік капіталу та заможність країни.
Причина такого парадоксу ось у чому. В країнах ЄС є правила, які усі зобов’язані знати та дотримуватись, а за виконанням цих правил дивляться робочі інститути. Ніхто не слідкує за вами за кожним деревом і не хапає за руку, бо є підозра, що ви задумали недобре. Але, якщо порушив правило, то будеш відповідати – так звана невідворотність покарання. На цьому все і тримається. В Україні, натомість, до цих пір домінує радянський спадок тотального контролю, коли на кожному кроці інспектор «допомагає» не допустити помилку. І в той же час для обраних закон не писаний.
Ось і вся різниця.
Цікаво, що при цьому переважна більшість людей є законослухняними і ведуть чесний спосіб життя. Про це яскраво доводить Роман Ващук та Тетяна Коротка у своєму дослідження про те, що 99% платників податків сплачують податки добровільно без чарівного пенделя від фіскалів. Але, незважаючи на це, совітська практика контролювати усе і кожного живе та процвітає.
Більше того, Мінфін у своїй Нацстратегії доходів пропонує цю совітську практику поглиблювати, розширювати і вперто тягнути із собою аж до 2030-го року. Ці ідеї, звісно, щедро припорошено гарними фразами про євроінтеграцію і про діджиталізацію. Але якщо ви оцифровуєте ретроградні способи совітського адміністрування, то у вас буде просто оцифроване совітське адміністрування. Нічого більше.
Серед найяскравіших ідей Мінфіну надати право податковим інспекторам на свій розсуд стягувати податкові борги (без рішення суду), надати право податковій отримувати доступ до банківської таємниці (без рішення суду). І звісно ніякого спрощення, а тільки hardcore і тотальний контроль. Економічних свобод хочете? Не в Україні, і не в цьому столітті.
На публіку Мінфін усіх заспокоює, що не треба турбуватись, це лише стратегія, стратегії не виконуються. Але на практиці б’ється зубами і кігтями щоб жодного слова не змінювати в цьому ніби зовсім не значущому документі.
Останній капіталіст та Ціна держави підготували дуже чемну та політкоректну петицію переглянути Нацстратегію. Спочатку нам її довго не реєстрували на сторінці Президента. Так, так. Тепер навіть зареєструвати петицію на сторінці ОП це задачка з кількома зірочками (і цього так і не змогли досягти). А тепер ми бачимо, що на сторінці КМУ, де таки вдалось розмістити петицію, постійні технічні проблеми, що вже люди почали писати, що системно не можуть нічого підписати.
На сьогодні навіть просто висловити незгоду із думкою всемогутнього Мінфіну це виявляється треба подолати безліч перепон.
Але без нас діла не буде. Бо якщо не заявити на повний голос, що нас совітські методи не влаштовують, то чиновники знизають плечима і на публіку будуть звітувати що це найкращий документ і найкращі підходи, усіх все влаштовує, а ці платники податків… ну ви ж знаєте… їх потрібно контролювати.
А те, що в ЄС податкове адміністрування набагато простіше за українське їх зовсім не бентежить. Не усі ж дивляться на мапу індексу економічних свобод, а про те, як воно працює в ЄС і взагалі можуть розповісти одиниці.
Словом, долучайтесь до петиції. Бо само собою воно не буде. https://petition.kmu.gov.ua/petitions/6286
@costukraine