Держава повинна стати головним інвестором, а солідарна пенсійна система має залишитися
На просторах Фейсбука зустріли пост про необхідні економічні речі/зміни в країні, де були викладанні взаємовиключні речі. Наприклад, залучати інвесторів і водночас запровадити обмеження на продаж землі (цікаво як в таких умовах залучати іноземних інвесторів).
Але більше здивувало поєднання збільшення ролі держави до головного інвестора в економіку України та збереження солідарної пенсійної системи. Ок, ми не будемо зараз писати у 1000-й раз що держава є неефективним власником і це не лише в Україні (ось про це є окреме відео).
В чому величезна перевага накопичувальної пенсійної системи - це створення великого ресурсу для вкладення/інвестицій в економіку. Ми писали, як доленосне рішення у США дозволити пенсійним фондам робити ризиковані венчурні інвестиції, що призвело до того, що саме у США були створенні всі найбільші світові компанії за останні 50 років.
Як би у США існувала солідарна пенсійна система, то сьогодні б не було ані Microsoft, ані Tesla, ані Meta, ані Google, ані Amazon. Тобто верховенство права, захист прав власності, економічна свобода тощо (рівною мірою) є і в США, і в Канаді, і у Франції, і у Німеччині. Але чомусь гіганти виникли саме у Штатах.
Тому, якщо ми хочемо щоб держава там стала головним інвестором, то треба, принаймні, запровадити накопичувальну пенсійну систему. Бо власне сенс її існування - вкладати сьогодні гроші, щоб завтра завдяки прибутку можна було виплачувати пенсії.
Зрозуміло, що якщо держава в Україні буде керувати, то добра не треба чекати. Але вона має бути регулятором, аби не було фінпірамід та прикладів як з Приватом та Коломойським. Але завдяки Гонтаревій та наступним керівникам НБУ ми довели, що подібного у нас вже не повториться.
Тому якщо хтось розмірковує про залучення коштів для відновлення економіки, то треба почати з бази - формування ресурсів, що будуть інвестуватися. А це - накопичувальна пенсійна система.