**Теорія "блакитних океанів" не працює
**Можливо не всі наші підписники знають / пам'ятають, як на початку 2010-х Павло Шеремета, засновник Києво-Могилянської бізнес-школи (KMBS), колишній президент Київської школи економіки, а пізніше на нетривалий час Міністр економічного розвитку і торгівлі України у 2014 році, був апостолом / проповідником теорії "блакитних океанів".
Суть теорії зводиться у тому, що бізнеси конкурують між собою у традиційних секторах і часто програють через високу конкуренцію ("червоні океани"). Тому треба створювати нові ніші, продукти, де ти будеш першим і здобудеш успіх ("блакитні океани").
Пізніше у Harvard Business Review була стаття, що, насправді ця теорія не працює. Бо так звані "першовідкривачі" тих самих "блакитних океанів" не прийшли на порожнє місце. Перед ними була низка провалів та невдач, які вони врахували і створили ніби "інноваційні" та "нові" продукти / сервіси.
Одним з яскравих прикладів є компанія Milton Bradley, яка випускала настолки (потім її поглинула корпорація Hasbro, яку ми знаємо по грі Monopoly). Вони першими вирішили у 1970-х випустити консоль - відеоігри з картриджами. І провалились. Вони відмовились від ідеї, бо гравцям було важко зрозуміти як грати та користуватися консоллю.
Пізніше японська компанія Nintendo, яка вміла перетворювати невдачі інших у власний успіх, подивилися на цей провал і зробили краще. Вони навіть не приховували, що вкрали ідею у МВ, та у 1980 створили Game&Watch - першу свою ручну ігрову систему. І захопили ринок.
На скріні перші ігри Microvision від MB.