🌐Складнощі перекладу або «так сказав МВФ»

Навіть якщо ми збиратимемо в бюджет 100% нашого ВВП, віддаючи до скарбниці все зароблене, ми не зможемо самостійно покрити потреби нашої оборони.
У 2023 році бюджетні видатки склали 4.9 трлн грн, що становить близько 75% ВВП (6.5 трлн грн). Половина цих коштів пішла на оборону: зарплати військових, одяг, харчування та деякі закупівлі озброєння. Важка техніка, снаряди, системи ППО та інше надходили від наших партнерів, і за даними Кільського інституту світової економіки, минулого року це склало €46,6 млрд.

Загалом це десь 103% українського ВВП у 2023-му році і це ще не враховуючи обсяги гуманітарної допомоги, які ми також отримуємо.

Скільки б податків ми не платили — 10%, 20%, 50% — їх все одно не вистачить для потреб цієї війни. Ні цього року, ні наступного, ні через 5 років. Наша економіка занадто мала, а виклики занадто великі.

Ціна питання для країн вільного світу — всього 0.15% їхнього сукупного ВВП. Вдумайтеся! Для демократичних країн, які нас підтримують фінансами і зброєю, $42.5 млрд фінансової допомоги (здебільшого у кредит) і €46.6 млрд військових поставок — це лише 0.15% їхнього ВВП. Для розуміння масштабу: при зарплаті 100 тис. грн це як донат у 150 грн. Це зовсім небагато!

У чому ж проблема? Чому нас змушують брати на себе більше витрат і постійно нагадують про труднощі з виділенням таких великих коштів на наші потреби? Серед ключових причин: наші партнери бачать неефективність у витратах та зборі податків. Вони — демократичні країни, тож наша неефективність стає предметом їхніх внутрішньополітичних суперечок. Лідер, який виділяє гроші країні з такими проблемами, автоматично піддається критиці та втрачає рейтинг. І все ж, зверніть увагу, наші партнери, хоч і з труднощами, продовжують нас підтримувати.

Що я маю на увазі, коли говорю про неефективність витрат, зрозуміло. А от щодо податків – справа не в їхньому розмірі, а в способі збору. У нас є дві частини економіки. Одна чесно платить податки (за даними Бізнес-омбудсмена, 99% роблять це добровільно), а інша – фактично ‘непомітна’ для уповноважених органів і живе поза законом. Наші партнери, коли говорять про проблеми зі збором податків, мають на увазі саме цю тіньову частину економіки. Вони бачать у ній основний ресурс для наповнення бюджету і спосіб зменшення внутрішнього тиску від політичних опонентів.
Ось де виникають "складнощі перекладу".

Наші партнери (П): Покращіть збір податків, у вас є внутрішній ресурс. Наші лідери отримують негатив через медіа, і нам важче виділяти для вас гроші.
Наші фіскали (Ф): Нема проблем, підвищимо податки.

(П): Вищі податки – ваше право. Але ось які схеми працюють у вас під носом. Потрібно перезавантажити БЕБ, податкову, митницю, автоматизувати обмін митними даними, прибрати корупційне податкове адміністрування, і все буде краще.

(Ф): Це складно і довго. Ось ми бачимо частину економіки. У нас є широкий інструментарій взятий їх за ду*у і тут ми цілковито впевнені, що ми стягнемо скільки хочемо. Хочете більше внеску в оборону – буде більше внеску в оборону.

(П): Але проблема, через яку нас критикують наші опоненти, залишиться. (Подумки: зробили б це рік чи два тому, вже б працювало).

(Ф): Запишемо це все в чергову матрицю реформ, чесно зобов’яжемось все зробити, а ваші опоненти побачать, що ми віддані реформам і Євроінтеграції.

Мінфін виходить з комунікаціями, що МВФ вимагає підвищення податків, а МВФ чесно кліпає очима, бо політика «корпорації» не дозволяє якось опонувати.

Що в сухому залишку? РФ нав’язує нам війну на виснаження і агресивно розігріває увагу до наших внутрішніх проблем, у тому числі, в західних ЗМІ. Стратегічно вони ставлять перед собою завдання виснажити нас внутрішньо і, одночасно, максимально зменшити притік ресурсів ззовні, щоб десь стало зовсім слабко і прорвало наші баланси.