Трапилася нагода докладніше ознайомитися з урядовим проектом «кешбеку» для вітчизняних товарів. Якщо коротко, то в цьому проєкті жахливо практично все.
1. Гасло «купуй українське!» звучить красиво і патріотично, але в основі своїй порочне. У нормальній ситуації що б Ви не купували в Україні, Ви прямо або побічно «підтримуєте вітчизняного виробника», тому що Ваша гривня потрібна тільки йому. Коли Ви платите за імпортний товар, то імпортер витрачає Ваші гроші на купівлю валюти - у кого? У вітчизняного ж експортера. Не буде імпорту - гривня подорожчає (валюта подешевшає), постраждає експортер. Неконкурентоспроможні «вітчизняні виробники» щосили спекулюють на тому, що економічно неграмотні покупці прямий зв'язок бачать, а непрямий, складніший - ні.
Попит на валюту балансується не тільки експортом, а й грантами та кредитами від наших партнерів, тому торговельний баланс за визначенням не може бути ні позитивним, ні нульовим, а тільки глибоко негативним. І це справді може створювати певний аналог «голландської хвороби» через штучно здешевлену валюту, і, відповідно, куплений за неї імпорт.
Втім, поміркована девальвація і в цій ситуації виручає: з жовтня минулого року вітчизняний виробник уже отримав майже 10% переваги. Причому, суворо відповідно до частини доданої цінності, яку він створив (тобто товари, на яких лише етикетка українська - подорожчали так само, як і імпортні). Причому бюджету це коштувало тільки порівняно невеликих грошей на обслуговування держборгу, зате принесло підвищення надходжень від митних платежів, насамперед ПДВ на імпортовані товари. І зробило експорт більш конкурентоспроможним. Без жодної дискримінації, корупційних можливостей і адміністрування.
2. Якщо Мінекономіки і ОП так свербить підтримати з бюджету вітчизняного виробника (нагадаю, що і без кешбеку це вже 45 млрд грн цього року, а кешбек - 20 млрд цьогоріч), то у мене є чудовий варіант: підтримайте виробника дронів! Або іншого озброєння - профільний міністр каже, що резерви потужностей є, не вистачає грошей.
Утім, Мінфін каже нам, що грошей у бюджеті не вистачає навіть на фінансування зарплат військовослужбовцям до кінця року, і погрожує підняти податки. При цьому викидати бюджетні гроші на «підтримку виробника» - це приблизно як купувати прикраси, коли в домі нічого їсти.
На крайняк, є бізнеси, які постраждали від війни, яким дуже потрібна була б компенсація. Особливо дрібному бізнесу, який, на відміну від ДТЕК і Метінвесту, не може судитися з державою-агресором.
3. Утім, автори ідеї стверджують, мовляв, «гроші залишаться в економіці», кешбек сприятиме її зростанню. Називалися навіть якісь нереальні показники в одиницях відсотків від ВВП. Не знаю, як можна було їх отримати.
Ідея в стимуляції попиту - дуже погана ідея. Інфляція, «криза вартості життя» - це розплата за стимулювання попиту, і це тільки початок.
Є єдиний випадок, коли така ідея теоретично може працювати. За дотримання двох умов: а) наявність вільних виробничих потужностей і робочих рук; б) досконала конкуренція.
Де ці умови зараз в Україні? Їх немає, за винятком конкуренції в деяких секторах. Але кешбек її пригнічує. Тому результатом буде аж ніяк не зростання виробництва, а просто підвищення цін.
4. Великий роздріб - «організована торгівля» - зможе позбутися, нарешті, конкуренції з боку легального мікробізнесу, навмисно виключеного з програми (однією з цілей відкрито проголошено зростання «організованої торгівлі», і нібито детінізація) і посилити свою і без того чималу ринкову владу.
А за рахунок цього, (а) підняти ціни більше, ніж на 10% (б) ще глибше «нагнути» постачальників (в) отримати на всьому цьому монопольну ренту. Саме цей сектор і виявляється головним бенефіціаром усього проєкту.
Його виняткові лобістські можливості ми вже бачили на прикладі економічно шкідливої тотальної фіскалізації та наполегливого продавлювання подальшого знищення спрощенки. А тепер і кешбек коштом платника податків. Повний економічний ефект буде добре, якщо нульовим, а скоріше негативним.
Володимир Дубровський, старший економіст CASE Україна
@costukraine