ФОП і податки. Чому спрощена система не потребує реформування
Це наша відповідь (в особі Володимира Дубровського) на статті у виданні Texty.org.ua про те, що ФОПи мають платити більше податків.
Ключові тези (стаття дуже велика):
🔹 Підприємця не можна порівнювати з учителем: дохід першого зазвичай включає також витрати. Найперша помилка — прирівнювання зарплати до підприємницького доходу. За тих, хто отримує зарплату, все робить роботодавець, найчастіше держава. А ФОП відповідає за все сам.
У більшості випадків це не підприємництво з прицілом на зростання, а самозайнятість або підприємництво заради виживання: ні перше, ні друге не є джерелом якихось високих доходів, натомість дуже часто це вимушена ситуація через брак постійної роботи.
🔹Часто як приклад «типового» ФОП чомусь наводять ІТ-фахівця, тоді як з усіх приблизно 1,7 млн ФОП на єдиному податку реальних надавачів послуг у галузі «Iнформацiя та телекомунікації», за даними ДПС, лише 262,4 тис. — 15%.
Натомість абсолютна більшість — підприємці, які займаються роздрібною торгівлею, де націнка становить переважно 20–30%, і з неї виплачуються орендна плата, зарплата найманим працівникам тощо.
🔹Стабільного заробітку немає, чимало часу та зусиль йде на пошук клієнтів, які можуть розірвати договір будь-якої миті без жодних наслідків і виплат, а в разі безробіття колишній підприємець отримає хіба що мінімальну допомогу, та й то не раніше ніж через пів року.
ФОП має інвестувати у свій фізичний і людський капітал. Не кажучи вже про те, що на відміну від ФОП більшість найманих працівників навіть не здогадуються, що вони взагалі сплачують податки.
🔹Розрив у ставках податків мав би бути меншим. Проте не з боку ФОП, а, навпаки, з боку умовного «вчителя». Високі податки на зарплату не лише породжують неофіційну зайнятість і зарплати в конвертах, а й гальмують економічне зростання більше за будь-які інші після корпоративного податку.
🔹Розвинені країни можуть дозволити собі і високий рівень перерозподілу через публічні фінанси, і неоптимальну структуру податкового навантаження — їм не настільки потрібне швидке зростання ВВП. Тоді як для України воно є наріжним каменем.
Тому за приклад краще брати не Канаду, а Болгарію з 10% податком на доходи фізичних осіб. Тоді різниця на рівні 5% якраз приблизно й відповідала б різниці в становищі ФОП і найманого працівника.
🔹Нинішня податкова була сформована ще Миколою Азаровим як суто карально-корупційний орган, підпорядкований безпосередньо президентові Леонідові Кучмі, наділений величезними конфліктуючими повноваженнями від законодавчої ініціативи до силового затримання.
Від самого початку цей державний орган був пронизаний культурою репресії та зневаги до бізнесу. Всупереч Конституції й усьому законодавству і на відміну від своїх західних нібито колег, його працівники сповідували й сповідують презумпцію винуватості платника податків.
🔹Саме завдяки своїй крайній простоті та відсутності можливостей для дискреції з боку податківців спрощенка система стала острівцем більш-менш цивілізованих відносин серед океану сваволі та корупції. Той, хто має справу з українськими підприємцями, знає, що платники ЄП найменше стикаються з корупцією податкової, натомість для платників на загальній системі остання є найбільшим джерелом корупції з великим відривом від інших державних органів.
🔹Спрощена система запроваджувалася не як пільга, а як інструмент утворення справжнього середнього класу. І вона чудово впоралася з цим завданням. Україна завдячує успіху Помаранчевої революції та Революції гідності насамперед незалежним підприємцям, які або зросли на спрощенці, або на ній і залишалися.
Читати весь текст