⛔️Розповімо дві історії через що МВФ припиняв/заморожував співпрацю з Україною.
Наприклад,** у 2010 році була програма на $15,2 млрд**, але отримали лише $3,4 млрд. Каменем спотикання стало зниження дефіциту бюджету, який тоді зростав у першу чергу через неринкові комунальні тарифи (для населення 1 куб. м газу коштував 1 грн).
Регіонали на таке піти не могли. Зато у 2013 Янукович побіг до Путіна просити $15 млрд кредитів. З цієї обіцяної суми отримали лише $3 млрд. Приклад тупості та недалекоглядності (а мабуть просто банальної проросійськості), коли відмовилися від коштів Фонду, який висував лише соціально-економічні вимоги, а побігли брати кошти Путіна, який висунув політичні дипломатичні вимоги. Українське суспільство явно б у 100 разів краще сприйняло підвищення тарифів, ніж геополітичний розворот. Що регіоналів і погубило.
Зрештою завдяки їм (занижені комунальні тарифи для населення) вже у 2014 році НБУ надрукував 171,1 млрд грн (тоді доходи зведеного бюджету України склали 462,8 млрд), щоб з них віддати 96,6 млрд грн "Нафтогазу" на покриття боргів (покриття різниці у ціні закупівлі газу та продажу населенню). Це власне і стало причиною стрімкого падіння курсу гривні.
Другий приклад - заморозка співпраці у 2020, коли Україна порушила одну із наріжних вимог МВФ - незалежність НБУ. Тоді замість Якова Смолія прийшов Кирило Шевченко. Попередник пручався "проханням" надрукувати гривню на проекти Уряду. Ми описували, що НБУ по закону немає права фінансувати уряд. Але була лазівка. НБУ може надрукувати гривню для рефінансування державних банків.
Що пан Шевченко і зробив. Тоді за рік його каденції обсяги рефінансування НБУ платоспроможних банків зросли з 7 до 83 млрд грн. Більшість банків, що отримали ці кошти, не мали проблем із ліквідністю. Основні обсяги рефінансування пішли на фінансування дефіциту держбюджету (купівлю банками ОВДП) та кредитування Укравтодора (купівлю банка додаткових емісій облігацій Держагенції) для "Великого будівництва".