Скандал із благодійним фондом "Охматдиту", який, якщо вірити інформації NashiGroshi, обрав сумнівного підрядника за х2 ціною - це кейс не про корупцію.
Бо оплата робіт (якщо вона буде) не за кошти платників податків, а з благодійного фонду, куди добровільно скидували українці, українські компанії. І вже фонд на власний розсуд має (юридично) право обрати кого завгодно за якою завгодно процедурою (якщо звісно, у них внутрішніх документах не прописано інакшої процедури).
Прискіпуватися немає до чого. Але, це питання про довіру і побудову довготривалих стосунків між жертводавцями та фондом Охматдиту. У майбутньому просто ніхто вже не буде переказувати туди кошти, або ще гірше - переказувати гроші на потреби "Охматдиту", бо перед очима маячитиме цей горезвісний кейс.
Прозорість і максимальна стерильність у процедурах, які максимально мінімізують зловживання - шлях для організацій (фондів, громадських організацій, ініціатив тощо), які хочуть будувати співпрацю (і генерування пожертв) на роки.
Кожен обирає свій шлях, тільки потім не треба нарікати.
Для нас, CASE Україна / Ціна держави, важливим є саме побудова довготривалих та довірливих стосунків з жертводавцями, бо наша стратегія, яку ми запровадили у 2015 році полягає у тому, щоб максимально зменшити грантове фінансування і залежати від сотень, тисяч жертводавців (приватних, бізнесу тощо), які забезпечать нам максимальну незалежність. Це дуже складний шлях, але правильний.
Приватні пожертви у різні роки давали нам 5-20% річного бюджету. Серед аналітичних центрів ми №1 по сумам пожертв і по % пожертв у загальному бюджеті організації. Серед організацій громадянського суспільства (крім благодійних фондів) ми теж точно №1 за % від загального бюджету.