Продовження [3/4]
Чи можна приватизувати МГЗ? Можна, але очікування від цього продажу мають бути адекватними. Завод в його нинішньому стані має майже нульову вартість.

Чи може він коштувати $350 млн? Може, але для цього треба (а) його запустити, (б) надати йому робочий капітал (приблизно $150-170 млн, якщо проводити паралель з Alumina Limited і їхнім рівнем робочого капіталу), (в) знайти того, з ким можна укласти довгострокову угоду з постачання бокситів з Гвінеї або з Австралії, (г) знайти того, з ким можна укласти довгострокову угоду з постачання глинозему.

Наскільки держава спроможна вирішити всі ці задачі, при чому обов’язково всі разом, бо без будь-якої з них вартість заводу не підвищиться? Тому завод можна продавати тільки з надією, що держава позбудеться набору будівель, які не працюють вже майже три роки, і не буде вкладати гроші в майбутньому в те, аби їх підтримувати в мінімально задовільному стані.

Єдиним завданням ФДМУ в процесі продажу МГЗ може бути залучення стратегічного інвестора, який після відновлення функціонування заводу буде платити податки з того прибутку, який завод отримає в Україні. Отримання хоч якось значних грошових надходжень від його приватизації – з області ненаукової фантастики.

При цьому для того, аби залучити такого інвестора, державі треба зробити так, аби покупець заводу не ніс зобов’язань з двох питань: проблем з захистом навколишнього середовища, що випливають з діяльності підприємства за його попереднього власника і можливих судових переслідувань від попередніх власників.

@costukraine