ЗАлК, який можна приватизувати нескінченно
У продовження приватизаційної директор ЗЦР Сергій Сидоров написав його ще півтора роки тому і щоразу постить його на своєму фейсбуці, коли до Запоріжжя приїздить хтось важливий з Києва і оголошує, що так, треба приватизувати ЗАлК. Фактична ситуація на руїнах заводу від візиту до візиту не змінюється, тому цей нарис не втрачає своєї актуальності. І ми його вирішили опублікувати в покращеному вигляді, додавши ілюстрацій та лінків та замінивши декілька виразів – після того, як ФДМУ оголосив що от, диво дивне, покупця з першого разу не знайшлось.
Ключова проблема ЗАлКу - це був один з найперших заводів у галузі масового виробництва алюмінію, на якому прогавили вікно можливостей для модернізації. Похідна головна проблема від того, що ЗАлК з найперших – він ДУЖЕ здоровий, сучасним заводам не вигідно бути такими.
З чого складається ЗАлК?
1. Основне виробництво – великий електролізний цех, про нього згодом, і трішки менший глиноземний. В гліноземному готували-фасували сировину, по трубах через вулицю вона йшла в електролізний цех, де її розсипали в електролізні «ванни»
2. «Сілумін» - де робили різні сплави кремнію з алюмінієм. Оксід кремнію йшов з того самого Глухівського кар’єру на Сумщині, який внізапна контролював Деріпаска всі ці роки.
3. Цех катанки – єдине, що зараз працює, бо його зробили на початку століття, нічоссі була ачівка. Працюють на давальческій сировині.
4. І так, для забезпечення усього цього окремий ремонтний цех, залізничний цех, і ще купа іншого підсобного.
Займає все описане десь 105-110 гектарів, ділянка досить складної геометрії, бо там ще Укрграфіт вписаний, як Бангладеш в Індію. Для порівняння, найбільший завод з виробництва алюмінію в Європі (Дюнкерк) майже вдвічі менше, 61 гектар.
Десь з початку 70х років працювало без змін основне виробництво алюмінію, електролізний цех, з кінця 70х - виробництво кремнієвих сплавів, "сілумін". На момент зупинки наприкінці нульових цим виробничім лініям було 30-35 років відповідно.
Після Майдану на заводі почали пиляти метал, в 2014-16 роках почалась купа проваджень щодо розкрадання майна і демонтажу обладнання.
За підсумками цього розпилу на основному виробництві заводу – в електролізному цеху – вирізали мідні шини. Можете подивитись головне виробництво заводу на гугл-мапс, електролізний цех – це низка з восьми довгих прямокутників.
Коли ФДМУ оголошує, що вони «починають підготовку ЗАлКа до приватизації» – це знову ж таки формулювання з купою невизначених факторів. Тому що незрозуміло, що саме будуть виставляти на приватизацію, пропонувати омріяним інвесторам. Це, власно кажучи, головне питання. Читати далі