💰Право на здирництво, або Що не так із податковою системою в Україні?
Старший економіст CASE Україна Володимир Дубровський розповідає, як реформувати податкову систему перед впровадженням європейських вимог.
Ключові тези:
🔹Головною стратегічною проблемою є точно не занадто низький рівень податкових надходжень. Україна за цим показником випереджає Швейцарію, Австралію, Ізраїль, та низку інших розвинених країн – при тому, що у нас більше неподаткових надходжень.
🔹Головна стратегічна проблема лежить в іншій площині: це нецивілізовані відносини держави з платниками податків, засновані на презумпції вини, недовірі, дріб’язковому контролі та корупції – з боку держави, і на масовому ухиленні у поєднанні з тією ж недовірою – з боку платників (переважно бізнесу).
🔹Податкова виправдовує свої підходи ухиленнями, а з точки зору платників, якщо сплачуєш чи не сплачуєш – все одно є висока ймовірність стати жертвою замовлення, "виконання плану", чи просто сваволі інспектора, то навіщо платити більше?
🔹Бізнес зі свого боку неодноразово пропонував цю ситуацію змінити, адже навіть коли він дійсно "оптимізує", і, в результаті, сплачує менше, це все одно часто менш вигідно, ніж мати можливість передбачувати свої податкові зобов’язання, не мати необхідності відкуповуватися та витрачати час і нерви на перевірки та інші "стосунки" з податківцями.
🔹Держава в особі Мінфіну та податкової не готова йти назустріч бізнесу, натомість будь-що намагається зберегти та поглибити два взаємопов’язані стовпи, на яких тримається нинішній порядок.
🔹Перший – конфіскаційне оподаткування: коли держава на власний розсуд визначає, хто скільки їй винен.
Українське законодавство нібито формально відповідає цим принципам, але в реальності Мінфін встановлює податковій "індикативні" плани, виконання яких є головним КРІ для податківців. Такий план сприймається як належне, навіть у пресі часто можна побачити повідомлення про те, що податкова виконала (чи не виконала) план з "мобілізації ресурсів" до бюджету.
А коли надходжень не вистачає до плану, його починають "вибивати" усіма можливими засобами, змушуючи платників сплачувати податок на прибуток авансом під загрозою перевірок, затримуючи повернення ПДВ експортерам, а з появою системи СМКОР – ще й маніпулюючи критеріями для блокування "підозрілих" накладних.
🔹Тому чи не головне знаряддя сучасних українських митарів - дискреція, тобто, можливості на власний розсуд вчиняти ті чи інші дії, у поєднанні з презумпцією винуватості платника.
🔹Справжня стратегія реформування має полягати у тому, щоб докорінно змінити ці відносини, що не вигідні ані державі в цілому (тільки окремим її представникам), ані бізнесу. Проте просто взяти і перейти на інший, протилежний, тип стосунків неможливо.
🔹 Треба позбутися конфіскаційного оподаткування: радикально зменшити дискрецію, та набрати нові кадри під нові задачі і правила гри.
🔹Відповідні заходи відображені у відповідній дорожній карті реформ, яка щорічно оновлюється відповідно до змін, що відбуваються. На відміну від НСД, цю стратегію від початку створено в інклюзивному діалозі експертів між собою та з представниками бізнесу, і наразі її підтримують найбільші організації вітчизняного бізнесу – УРБ (до складу якої входить більше 100 бізнес-асоціацій з багатьма тисячами членів) та СУП.
🔹Головним напрямом змін у законодавстві має стати:
- докорінно змінити адміністрування ПДВ;
- реформувати корпоративний податок (замінити дискреційний за своєю природою податок на прибуток – податком на виведений капітал);
- зберегти (можливо, з певними модифікаціями) спрощену систему оподаткування, прибравши зайву вимогу видавати фіскальні чеки для усіх її суб’єктів, окрім тих, які за характеристиками свого бізнесу мають великий ризик перевищити дозволені законом ліміти;
- скасувати ЄСВ та поступово скоротити податок на доходи фізичних осіб до 10% – не одразу, але по мірі реалізації пенсійної реформи це вдається можливим, якщо скоротити державні витрати та перенести основний тягар оподаткування на ресурси, насамперед землю, і частково – нерухомість.
Читати далі
@costukraine