Ми спробували оцінити можливий вплив зміни бази справляння податку на нерухомість (крім землі) на зміну місця проживання домогосподарств. Тобто якщо за базу оподаткування взяти ринкову вартість житла, то чи спричинить податок на нерухомість до зміни домогосподарствами з низькими доходами, але порівняно дорогою нерухомістю, місця проживання, скажімо, з центральної частини міста (де вартість нерухомості висока) на окраїну (де житло набагато дешевше). Іншими словами, що трапиться, якщо податок на нерухоме майно залежатиме від ринкової вартості цього майна.

Змоделювати таку ситуацію ми спробували на основі відкритих баз даних країн світу, провести на їхній основі дослідження та екстраполювати результати в наші реалії. Найбільш повною, хоча й не досконалою (довжина статистичних рядів не завжди була однаковою), виявилася статистика США. Для дослідження ми взяли дані в розрізі територіальних округів (районів) про кількість домогосподарств, вартість нерухомості в їхньому володінні та ставок податку на нерухомість.

Аналіз зміни кількості домогосподарств від зміни ставки податку на нерухомість (виходячи з наявних даних і припущення, що підвищення ставки податку призведе до зміни місця проживання через рік) у межах окремих округів чіткої залежності не виявив. Переважно зростання ставки податку супроводжувалося збільшенням кількості домогосподарств (через рік). Проте є райони, в яких зміна ставки податку практично не спричинила жодної зміни в кількості домогосподарств.

Водночас у ході дослідження було виявлено, що:

Ставку податку на кожен наступний рік закладають на основі прогнозу зміни вартості нерухомості в році, на який її встановлюють. А базою для прогнозу є дані про вартість нерухомості та кількість домогосподарств у попередніх роках. Ретроспективний аналіз показав, що в абсолютній більшості випадків, якщо передбачається зростання вартості нерухомості, ставку податку знижують, і навпаки, якщо прогнозують зменшення вартості нерухомості – ставку податку збільшують (за рахунок зміни ставки забезпечують стабільність надходжень).

Оскільки податок на нерухомість надходить до місцевих бюджетів, то його ставку встановлюють виходячи з потреб місцевої громади. Наприклад, в округах з кількістю домогосподарств 20–23 тис. ставка податку 2016 року коливалася від 0.19 до 1.15% вартості нерухомості. До того ж чіткої прив’язки ставки податку до вартості нерухомості не спостерігалося (тобто в округах з практично однаковою вартістю нерухомості ставки податку могли суттєво (майже на 1%) різнитися).

Різкої (у кілька відсотків) зміни номінальної величини ставки податку на нерухомість не відбувалося (коливаласяя в межах 0–0.2%). Це може бути ще одним свідченням незначної динаміки податкового тягаря на домогосподарства з оподаткування нерухомості, внаслідок чого не відбувалося їх переміщення в інші округи для проживання.

Вищі ставки податку встановлювали в економічно розвиненіших районах і наближених до них округах (до того ж за вартістю нерухомості ці райони суттєво різнилися) (див. рис.). Тобто домінантою для оселення в певному окрузі є радше рівень його економічного розвитку, а не зміна ставки податку на нерухомість.

@costukraine