❗️Як не потрібно "відновлювати справедливість" у податковій сфері
Володимир Дубровський, старший економіст CASE Україна розповідає, що не так з ініціативами про розмитнення міжнародних посилок, збільшенням акцизу на автогаз та загальною системою оподаткування для мікробізнесу.

Ключові тези:
🔹Тимчасового підвищення податків не уникнути - насправді це ще дуже невелика частина тієї ціни, яку Україна платить за виживання у війні за незалежність.

🔹важливо, щоб усі "мобілізаційні" дії влади були "справедливими", і, водночас, ефективними - мінімально напружували суспільство за максимуму результату. найкраще обом критеріям відповідала б детінізація. Вона потребує дуже глибоких змін у контролюючих та правоохоронних органах. Всі великі схеми ухилення від податків передбачають відкрите і нахабне порушення законів, тому вимагають "криш" - а отже, існуватимуть доти, доки відповідні люди залишаються на своїх посадах.

🔹Часто перемагають саме концентровані інтереси, хоч би якими антигромадськими вони були: їхні представники легко домовляються між собою, збирають гроші для лобіювання, і з їхньою допомогою – безпосередньо або шляхом організації кампаній – доводять до можновладців своє поняття "справедливості", тобто схиляють державу скористатися своїм винятковим правом на примус для того, щоб ці приватні інтереси захистити.

🔹Хрестоматійний приклад – мікробізнес. Лобісти великого ритейлу, яким він заважає створити повноцінний картель, під гаслом "усі повинні платити однаково" вже нав'язали йому непотрібні касові апарати (до речі, де обіцяний лобістами фіскальний ефект у 100 млрд грн?), а зараз натхненні цим успіхом намагаються взагалі випхати на загальну систему оподаткування.

🔹Мінфін і Данило Гетманцев вважають, що "справедливо" якщо кілометр пробігу на газу коштує стільки ж, скільки на бензині. Але тоді переходити на газ стає невигідно, адже це потребує суттєвих інвестицій та створює деякі незручності. Акциз на паливо, за своїм змістом - це податок на шкідливі викиди, а на газу мотор видає їх приблизно приблизно вдвічі менше.

🔹У виграші – виробники бензину (таку норму довго лобіював Коломойський) та неодноразово оштрафований за цінові змови неформальний картель великих брендових заправок, яким не вигідно працювати на висококонкурентному ринку газу.

🔹перехід на "європейську норму" щодо обкладення ПДВ будь-яких міжнародних посилок, відправлених магазинами або через платформи, незалежно від вартості (зараз поріг становить 150 Євро). Звідки узялася "пільга" для дрібних посилок, і чому вона існує практично в усьому світі, і навіть у самому ЄС до недавнього часу була (та й зараз її скасування стане обов'язковим лише з 2027 р.).

Контроль за посилками та сплатою податку потребує витрат. Одна річ, коли йдеться лише про приблизно 270 тис. посилок за перші півроку 2024 року, чия вартість перевищує 150 Євро, а зовсім інше – коли платити та приймати платежі доведеться за всі 39.6 млн за ті ж півроку.

Чи вартує овчинка вичинки, особливо з урахуванням того, що витрати на адміністрування (не тільки держави, а всіх сторін) є чистими суспільними втратами, а "фіскальний ефект" з точки зору добробуту – перекладання з однієї кишені в іншу. Проте жодного аналізу вигод та витрат Мінфін, звичайно ж, не надав.

🔹Навіть якби всі-всі посилки були "схемними", оцінений самим Мінфіном обсяг додаткових надходжень до бюджету (звісно, ​​як і завжди, без урахування еластичності – тобто сильно завищений) становить аж 8 млрд грн.

Це, ще раз підкреслимо, для всіх разом, і "схемних", і чесних. Начебто чимала сума, але приблизно в 20 разів менше, ніж оцінений через дзеркальну статистику обсяг недонадходжень через "контрабанди", під якою розуміють усі порушення, що призводять до таких недонадходжень. Тобто вклад "поштової" схеми – на рівні похибки.