Чим же ж відрізняються українські державні підприємства від державних підприємств в інших (розвинутих) країнах світу?
Коли заходить дискусія про те, що "держава поганий / неефективний власник", то знайдеться купа людей, які розкажуть, щось там і там по світу є державні компанії і вони успішно працюють.
Зараз спробуємо дати ну дуже спрощене порівняння, яке покаже, що ДП тут і ДП там це дві великі різниці.
Equinor - норвезький державний транснаціональний енергетичний гігант. Еквінор насамперед нафтова компанія, яка працює в 36 країнах. Зараз компанія постачає 30% газу в країни Євросоюзу, витісняючи Газпром з європейського ринку. Компанія має статус State-owned enterprise (державної), де 73% акцій належить уряду Норвегії, а решта торгується на Фондовій біржі Осло та Нью-Йорку, ринкова вартість компанії станом на липень 2024 року становить понад $72 млрд.
Чистий прибуток щороку коливається від $55 млн до $78,6 млрд. Саме ці прибутки стали основою відомого Глобального пенсійного фонду, який скуповує акції компаній та інші цінні активи по всьому світу, щоб забезпечити норвежцям безбідну старість. Еквінор має активи у 26 країнах світу - від США і Канади до Нігерії та Азербайджану.
Ще одна успішна компанія, де держава має значну частку - ORLEN, найбільше підприємство у Польщі, мультиенергетична група, що займається нафтопереробкою та дистрибуцією своєї продукції у понад 100 країн. 49,9% акцій належить державному казначейству, а решта - нідерландській страховій компанії NN Group та іншим інвесторам. ORLEN є значним гравцем в енергетичному секторі, дає стабільну прибутковість, та входить у топ-20 найдорожчих компаній серед найбільших економік ЄС із капіталізацією у $20 млрд.
Це лише деякі приклади успішних компаній, що демонструють найкращі практики управління державною власністю.
У нашому відео "Державні компанії прибуткові: як це можливо?" ми не дарма навели ці два вдалі приклади компаній. Їхні акції торгуються на біржах, а це примушує їх виконувати вимоги регулятора з публікації фінансової та виробничої звітності, проведення незалежного аудиту, наявності наглядових рад з незалежними членами, які контролюють менеджмент і відстоюють інтереси акціонерів.
Україна ж має зовсім інші умови, які роками будувалися на політичних зв'язках. Державні підприємства в Україні створювалися для політичного патронажу та забезпечення інтересів окремих впливових груп. Призначення на керівні посади наближених до влади осіб, використання державних ресурсів для особистої вигоди, схеми та тіньові оборудки, що стосуються розкрадання державних коштів та активів, укладання невигідних угод та контрактів, підтримка збиткових підприємств коштами платників податків, небажання проводити реструктуризацію та модернізацію – все це перетворило українські державні підприємства на інструменти для задоволення інтересів політичної еліти та наближених олігархічних груп, що призвело до неефективності та корумпованості державних компаній.
У Норвегії неможливо собі уявити, щоб місцевий уряд за вказівкою голови держави звільнив місцевого Коболєва через те, що Еквінор відовився продавати газ населенню по неринковим тарифам. Або неможливо уявити, щоб польська Укрнафта (Орлен) не просто не давав вчасно (раз на квартал, раз на півроку, раз на рік) фінансової і виробничої звітності, а щоб ця звітність не була аудійованою.
Тобто "там" умовні "державні підприємства" - це акціонерні товариства, де держава лише має частку, з якої отримує прибуток. А керівництво максимально незалежно від влади і діє не в політичних (електоральних чи не приведи господи корупційних) інтересах, а в інтересах компанії та акціонерів.
На скріні: чистий прибуток Еквінора