Жили-були дві країни - Бразилія та Уругвай. Після отримання незалежності їхній шлях був дещо схожим - перевороти, залежність від експорту агропродукції, втручання держави в економіку з імпортними тарифами, вливаннями коштів платників податків у держпідпримства, націоналізації і субсидії тощо. Але з часом Уругвай вирішив відмовитися від хибної політики державного втручання і пішов шляхом економічної свободи - ринок сам розбереться як розвиватися країні.

У Бразилії влада вирішила, що негоже бути аграрною країною і потрібна індустріалізація. А для цього держава має за кошти платників податків створювати цілі галузі - металургійну, нафтогазову, телекомунікаційну тощо. А далі були мита на імпортну продукцію, щоб "підтримати вітчизняного виробника". Чим все закінчилося - стрімким зростанням боргу, масштабною корупцією, фавелами.

З другої половини 00-х донині в країні прогриміла купа антикорупційних розслідувань із вироками Президентам, членам Конгресу, політикам, бізнесменам. Але посадки по суті не змінили стан речей. Це до речі до тези "пересаджати усіх корупціонерів". Бо державні компанії далі залишилися. Державні банки надають пільгові кредити "своїм" компаніям, потім ці гроші йдуть у корумпування політиків, скупку конкурентів тощо. І корупція з Бразилії бразильськими держкомпаніями ширилася на всю Латинську Америку та Африку.

Зрештою сьогодні "аграрний і недорозвинутий" Уругвай має ВВП на душу населення у 2 рази більше, ніж Бразилія, хоча має лише чудові пасовиська і без тих ресурсів, що є у сусіда.

@costukraine