Продовження "Що не так зі Стратегією демографічного розвитку України. Частина 3
Можна сперечатися і казати, що і про міграцію з третіх країн документ згадує (ось ті самі два абзаци), і політику стосовно діаспори буде визначено, проте воно виглядає саме так, як я написав вище.
Якби документ починався, як має починатися будь-який нормальний документ, з Executive summary, в якому резюмувалося б те, задля чого його писали, і було написано, наприклад, щось на кшталт: «Є три джерела можливого вирішення демографічних викликів, але документ не розглядає в деталях питання міграції з третіх країн і цьому буде присвячено окремий додаток до стратегії», то було б зрозуміло на чому концентруємося зараз, а що буде потім. Проте документ містить посилання на гармонізацію українського законодавства в цьому питанні з нормами ЄС і не дає хоча б якихось натяків на самостійну політику держави. До речі, про гармонізацію з нормами ЄС – я не читав документи, на які є посилання в тексті, але в мене є підозра, що вони кодифікують ситуацію, що призвела до стихійної імміграції до Німеччини, Швеції та інших країн, які зараз мають проблеми з цими мігрантами, і я не певен наскільки це законодавство є прийнятним для України.
Після того, як ми розібралися з пріоритетами стратегії в її поточному вигляді, подивімося на цифри. Є старе правило від Пітера Друкера, You cannot manage what you cannot measure. Тобто неможливо керувати чимось, що ви не можете виміряти.На жаль, документ в цьому питанні – абсолютно провальний. Він дуже довго годує читачів тим, що англійською зветься word salad в тих частинах, де наводяться будь-які цифри. Але, як правило, ці цифри становлять хаотичний набір на кшталт порівняння квадратного с зеленим у відсотках до важкого.
Ось приклад (стор. 12-13):«За оцінкою громадської організації “Easy Business”, протягом наступного десятиріччя на ринку праці виникне дефіцит близько 4,5 млн працівників. Зокрема, до 2028 року максимальне зростання попиту на фахівців очікується у сферах адміністративного та допоміжного обслуговування (у 2,4 раза порівняно з 2022 роком), будівництва (у 2,3 раза), інформації та електронних комунікацій (у 2,2 раза). Протягом цього періоду зростатиме попит на інженерів, технічних фахівців, військових фахівців, спеціалістів у галузях природничих наук, технологій, інженерії, математики, медичних працівників, енергетиків, будівельників, фахівців з публічної політики та врядування.»
Скажіть, ви можете з цього твердження відповісти на питання:Дефіцит в 4.5 мільйони працівників – це просто погано (бо до війни дефіцит був, наприклад, 4 мільйони і нічого, жили якось), критично (бо це – 20% всього пулу потрібних вакансій) або катастрофічно (бо це – приблизно 50% всього пулу)?Зростання попиту на фахівців у сфері адміністративного обслуговування у 2.4 рази – це з 10 вакансій до 24 чи з 100 тисяч до 240 тисяч? Це зовсім різні за масштабом задачі.Наскільки зросте попит на інженерів, технічних фахівців і т.п.?Я не можу, наприклад, відповісти на жодне з цих питань, тільки відчуваю, що цей абзац має дати відчуття тривоги, проте в мене воно і без того є.
А один-єдиний графік на це питання відповів би (або підказав би авторам, що вони мають давати дані в уніформному вигляді).
@costukraine