Частина 5
У 2030 році, вочевидь, Україна контролює всю територію в кордонах 1991 року (бо сказано ж – прогнози надано для всієї України). Хоча це суперечить вступу до документа, де сказано, що цього року на підконтрольній території буде проживати саме 31.1 мільйона.

Якщо все ж таки таблиця подає дані тільки про контрольовані території, а не про всю Україну (як під нею написано), то це дає надію, що автори документа знають, що втрат території України між поточною датою і 2030 роком не буде. Хоч якийсь позитив.

При цьому в таблиці написано, що населення України збільшується за період з 2024 року до 2030 року на 500 тисяч людей. При тому, що в 2024 Україна втрачає 247 тисяч людей внаслідок перевищення смертності над народжуваністю і ще 340 тисяч – внаслідок міграційного вибування (тобто цього року стільки виїдуть). У 2030 році картина приблизно така ж сама – перевищення смертності над народжуваністю складає 300 тисяч людей, а виїдуть із країни на 20 тисяч більше, ніж приїдуть в неї.Тобто в нас є мінус по балансу народжуваність/смертність приблизно на 260 тисяч на рік в середньому (тобто мінус майже півтора мільйона за ці сім років), в нас продовжують виїжджати більше, ніж приїжджають, а в результаті маємо приріст на 0.5 мільйона за сім років. Ви щось розумієте? Я – ні. Починаючи від того, що таке вся Україна в описі «прогноз наведено для всій території України» до того, як може працювати така арифметика, вибачте мені.

Потім подивімося на успіхи сценарію змін. Згідно з ним, сумарний коефіцієнт народжуваності у 2040 році має сягнути 1.5 дитини на жінку віком від 15 до 49 років. Я спробував дуже приблизно прикинути і в мене вийшло, що це означає, що жінки, що народилися від 2000 до 2014 років мають народжувати приблизно 2.5 дитини (при умові, що всі вони живуть на території України). Наскільки це ймовірно? Ну приблизно такий коефіцієнт народжуваності зараз є в Узбекистані, Казахстані, трохи більший – в Чечні, Інгушетії і Таджикистані.

Жодна територія з переважно слов’янським населенням не підходить до такого показника навіть і близько (навіть в межах країн з високим коефіцієнтом народжуваності, он-як Казахстан – там слов’яни народжують, вибачте, як слов’яни, а казахи мають набагато більший коефіцієнт народжуваності, завдяки чому відсоток казахів у суспільстві постійно збільшується вже багато років). Якщо ж хоча б половина жінок, які було народжено в цей період, не повернулися в Україну, то це означає, що кожна жінка від 2000 до 2014 р.н. має народити приблизно 4.7 дитини, аби наведені цифри в таблиці відповідали дійсності. Це менше, ніж в Нігерії та Гвінеї-Бісау, але більше, ніж в Камеруні, Афганістані та Замбії.

Я, дійсно, робив дуже грубі підрахунки, бо не маю детальних даних. Дані про народжуваність по роках взяв з Вікіпедії, вважав, що суспільні традиції щодо віку народження дітей кардинально не зміняться, тобто після 40 років та до 20 років майже не будуть народжувати, що середній вік першого народження дитини (один з найнижчих в Європі зараз – 26.2) не змінюється і наше суспільство не починає масово народжувати у 20 років, як в Нігерії, тобто ось ці мої розрахунки дуже грубі та носять, якщо чесно, більш-менш спекулятивний характер, проте є правило, якому слідують всі тренди народжуваності в воєнний та повоєнний період – з початком війни народжуваність сильно падає і перебуває пригніченою весь період війни, після війни народжуваність різко зростає, але максимум – до довоєнних показників, а після пари років такого відносного буму знову починає падати.

В України коефіцієнт народжуваності був 1.12 в останній передвоєнний рік, тобто після закінчення війни він на пару років має повернутися до цих плюс-мінус цих значень, а після того знову почати падати.

@costukraine