⚖️Корупція з бюджетними коштами: видимі й приховані збитки держави
За даними Офісу Генерального прокурора, за перші вісім місяців 2024 року втрати держави від незаконного використання бюджетних коштів склали більше 5 млрд гривень. Дана сума стосується лише 17% проваджень - тих, за якими розслідування завершені.
Зловживання з бюджетними коштами найбільше зосереджені у таких сферах:
🔹розкрадання коштів державного бюджету - завдано збитків на 2,6 млрд грн;
🔹 другим найбільш проблемним напрямком є державні закупівлі - 1,8 млрд грн;
🔹 використання коштів місцевих бюджетів - 0,5 млрд грн;
🔹 виконання державних цільових програм - 134 млн гривень, субвенції бюджетів усіх рівнів – 1,5 млн гривень, незаконне відшкодування ПДВ - 644 тис грн;
🔹 також фігурують кошти, пов'язані з приватизацією - 72 млн грн, зовнішньоекономічна діяльність - 319 млн гривень, земельні відносини - 890 млн грн.
Такі, здавалося б, "незначні" суми установлених матеріальних збитків насправді відображають маленьку частку значно більшого корупційного механізму. Справа в тому, що більшість схем залишається прихованою. З усіх облікованих кримінальних правопорушень на підприємствах, в установах, організаціях вчинених з використанням бюджетних коштів, до суду доходять 45% справ. Більше половини з них закриваються через недостатність доказів чи неможливість знайти винного. Як результат, п’ята частина проваджень доходить до свого логічного кінця і завершується судовим рішенням.
Американські посадовці, зокрема Держсекретар США Ентоні Блінкен, неодноразово наголошував, що корупція в Україні становить 30% ВВП. Якщо врахувати, що збитки виявлені для 17% розкритих справ, то можна припустити, що загальні втрати від корупційних схем у бюджетній сфері сягають щонайменше 30 млрд грн.
Це лише верхівка корупційного айсберга, масштаби якого дорівнюють третині української економіки.
Проблема не обмежується тим, що більшість справ не доходять до суду, а й у тому, що система боротьби з корупцією залишається недостатньо ефективною. Тут мають прилетіти аргументи, що потрібно всіх саджати, карати, або відрубувати руки. На запит суспільства в Україні довгий час акцентували увагу саме на жорстких мірах, адже для більшості людей посадити винного - це показовий результат протидії.
Сучасні ж демократії покладаються не лише на покарання, а й на створення умов, за яких корупція стає неможливою. Необхідно вибудовувати систему, в якій корупційні дії просто стануть невигідними, де організувати схему буде набагато складніше і дорожче, ніж діяти у правовому полі.
Виявлені факти зловживань Генпрокуратурою стосуються невеликої частини справжніх масштабів проблеми. Без запобігання та усунення корупційних ризиків схемні оборудки будуть відтворюватися знову і знову, держава продовжуватиме втрачати ресурси, а корупція залишатиметься невразливою.