💸Як держава милостиню роздає
Президент доручив уряду з 1 грудня запровадити нову програму допомоги, за якою кожному українцю виплатять по 1000 гривень. Ці кошти можна буде витратити на оплату українських товарів і послуг (зокрема, комунальних послуг та електроенергії), квитки на потяг, українські ліки, книги, культурні заходи й донати для військових.
Це вже не перший випадок подібного роду державних допомог від політичних лідерів:
🔹 «Юліна 1000» - 2008 рік, за прем’єрства Тимошенко виплати знецінених заощаджень вкладникам Ощадбанку СРСР. На програму направили більше понад 5 млрд гривень, 6,4 млн людей отримали кошти через каси, тоді як охочих зареєструвалося вдвічі більше. Через обмеженість фінансування виплати припинили.
🔹«Вітіна 1000» - 2012 рік, продовження минулої програми під президентством Януковича. Цього разу направили 6,1 млрд гривень, здійснили виплат на 4,5 млрд гривень.
🔹 «Пєтіна 1000» - 2019 рік, додаткові кошти 2,1 млн пенсіонерам від Порошенка. Пенсійний фонд отримав для цього 4,4 млрд гривень від держави.
🔹«1000 ковідних» - 2021 рік, виплачували кожному вакцинованому від коронавірусу. На цю програму виділили 8 млрд гривень.
Якщо аналізувати минулий досвід, то перші дві ініціативи були радше політичним маневром, щоб здобути прихильність електорату перед виборами; останні дві були більш соціально обґрунтованими й точковими. У випадку з пенсіонерами кошти спрямовані від надходжень з розмитнення авто на єврономерах. Після ковіду це стало компенсацією за шкоду від пандемії насамперед бізнесу культурно-розважальної сфери.
Однак, чи є виправданою «Вовина тисяча» в сучасних умовах?
Очікується, що на нову програму виділять до 35 млрд гривень. Виплати призначаються всім українцям незалежно від віку, включно з дітьми, пенсіонерами, та навіть можливість отримають громадяни, які виїхали за кордон.
Однією із задумок програми є стимулювання внутрішнього попиту на споживання, а також підтримка громадян у підготовці до опалювального сезону, що полегшить оплату комунальних рахунків. Та які б мотиви не були у цієї програми очевидно одне: масові виплати не є ефективним використанням обмежених бюджетних ресурсів.
Рішення роздавати зайві гроші приймають на фоні гострої нестачі коштів на оборону та відразу після підняття податків на армію (підвищення військового збору для всіх працівників та приватних підприємців).
Виглядає як безглузде намагання згладити ситуацію та «після кінського батога дають мізерний пряник».
У західному світі взагалі не практикують роздачу універсальних пільг, які часто мають обмежену користь, - в Європі, Америці та інших країнах надають адресну допомогу, яка справді має ефект для підтримки соціально незахищених верств населення.
Якщо держава й хоче зайнятись соціальною підтримкою у нелегкі часи, то чи не краще б було спрямувати ці кошти в напрямки, які дійсно цього потребують.
В Україні недофінансованих цивільних потреб більше ніж достатньо: підвищення заробітних плат вчителям, допомога індвалідам, реабілітація військових, вирішення житлового питання постраждалим від обстрілів, розбудова бомбосховищ тощо. Окрім того, попереду непередбачувана зима з ризиками пошкоджень енергетичної інфраструктури. То чому ж якщо є буфер зайвих коштів не залишити його в резерві для швидкого реагування.
Замість того, щоб покращувати умови в дійсно важливих сферах, держава спрямовує невеликі виплати для всіх - рішення, що не розв’язує суттєвих проблем громадян, але має яскраво виражений популістичний лейтмотив.