🏭Від соціалізму до ринкової економіки: як країни екс-соціалістичного блоку проводили приватизацію
Приватизація 90-х років в Україні була провальною. Процес супроводжувався затримкою економічних реформ, політичним опором, відсутністю прозорих механізмів і концентрацією власності в руках олігархів, які мали тісні зв’язки з владою. Це залишило по собі глибоку недовіру до приватизації як до інструменту економічного розвитку.
На відміну від України, інші країни колишнього соціалістичного блоку швидше провели роздержавлення та активно залучили іноземний капітал, що сприяло створенню приватної власності.
🇵🇱Польща: Приватизація стала частиною реформ «шокової терапії». Перш за все держава скинула баласт великої кількості держпідприємств, яких станом на 1990 рік налічувалося майже 8,5 тисяч, частину яких одразу ліквідували. За перші п'ять років закрили близько 1,4 тисячі найменш перспективних об'єктів, а ще 2,2 тисячі реорганізували в акціонерні товариства. Протягом наступних років було ліквідовано ще 500.
Завдяки ініціативам віцепрем'єр-міністра Лешека Бальцеровича, які включали скасування дотацій, позик та дозвіл на банкрутство збиткових компаній, Польща успішно залучила інвесторів. Весь процес проходив за потужної підтримки профспілок, та за відсутності класу олігархів. Сьогодні уряд Польщі має у володінні 16 стратегічних підприємств.
🇨🇿Чехословаччина: На початку 90-х Республіка мала близько 7 тис. середніх і великих державних підприємств та 25-30 тис. малих компаній. Масова приватизація проводилася за купонною схемою. Люди могли придбати купон за $35, що давав можливість викупити акцій на суму до $1250. У «першій хвилі» приватизації взяли участь 8,5 млн громадян, що дозволило продати близько 1,5 тис. підприємств.
🇸🇰Словаччина: Під керівництвом прем’єра Мікулаша Дзурінди країна відкрила економіку для іноземного капіталу, почавши з приватизації трьох найбільших державних банків, які були на межі банкрутства. Після реструктуризації проблемні кредити у банку VÚB, знизилися з 50% до 18%, і банк був придбаний італійською групою Intesa. Приватизація охопила й інші сектори: телекомунікації, енергетика, газопостачання. Серед покупців державних активів були іноземні компанії — Enel (Італія), GDF Suez (ENGIE) (Франція), Deutsche Telekom (Німеччина).
🇧🇬Болгарія: У цій країні приватизація відбувалася децентралізовано, за участі галузевих міністерств та муніципалітетів. До 1995 року було приватизовано понад 24 тис. об'єктів, з яких близько 22 тис. проведено через реституцію - повернення націоналізованого майна колишнім власникам.
🇸🇮Словенія: Більшість державної власності передавалася працівникам і менеджерам держкомпаній. Процес був дещо поміркованим, до кінця 90-х лише 40% словенців обміняли свої ваучери на гроші, решта залишили їх у вигляді активів. Багато приватизованих компаній стали успішними - це такі гіганти як фармацевтичні Krka і Lek, виробник побутової техніки Gorenje, енергетичний ритейлер Petrol, страхова компанія Triglav, а також Telekom Slovenije та Intereuropa.
Окрім залучення іноземного капіталу в постсоціалістичних країнах була ще одна значна перевага – їхні похідні цінні папери, ваучери, не були просто папірцями, як у нас. На них дійсно нараховувалися і сплачувалися дивіденди.
🇺🇦В Україні ж ваучери, видавалися як зарплати у кризові часи на підприємствах, і на початковому етапі скуповувалися червоними директорами цих же підприємств. Люди не розуміли суті «ваучерної» системи, не знали що робити з виданими папірцями та продавали їх за безцінь (його можна було виміняти на символічну суму, еквівалентну пляшці горілки).
Після продажу "Криворіжсталі" у 2005 році масштабна приватизація в Україні відновилася тільки у 2024 році. Продаж готелю "Україна" та ОГХК показала, що приватизаційні процеси для великих об’єктів із залученням стратегічного інвестора в Україні можливі.
Докладніше про приватизацію в Україні ми розповідали у відео "Історія приватизації в Україні".