👨🏫Менше як половина українських учителів (47%) задоволені своєю роботою, понад 40% з них не планують залишатися у професії до 2030 року.
🔹Професія вчителя в Україні має низький престиж: зокрема, 80% учасників дослідження не задоволені тим, якою мірою суспільство цінує роботу вчителя.
🔹Більшість учителів (79%) зазначають, що планують залишатися в професії впродовж наступних двох років, утім до 2030 року у професії готові залишитися дещо більше як половина (58%).
🔹старші педагоги висловлюють вищу готовність працювати у довготривалій перспективі за молодших. До прикладу, серед освітян 46-55 років таких 71%, серед учителів до 25 років – 42%.
У нашому відео про найуспішнішу реформу школи у світі (фінську) згадується про те, що там 90% вчителів не змінили б професії за наявної можливості. Для порівняння у Швеції - 55%.
Ми вже писали, що треба зробити для шкільної освіти. Зокрема, підвищити видатки, які підуть, у т.ч., на підвищення оплати праці педагогам.
Проблема в тому, що освіта в Україні є однією зі сфер-донорів, коштом якої фінансуються інші видатки. В першу чергу солідарна пенсійна система. Відмова провести реформу - перехід від солідарної пенсійної системи призводить до того, що видатки на ПФУ щороку зростають, так само у % зростає дефіцит ПФУ. А отже потреба фінансувати його додатково (на 40%) з наших податків, які б могли піти на школу і майбутнє наших дітей.
На жаль, про ці неприємні істини у нас говорити не хочуть. "Чорну діру" / Фінансову піраміду під назвою "солідарна пенсійна система" чіпати не хочуть. Лише фасадні зміни як то "збільшення бази оподаткування", "знищення спрощеної системи оподаткування".
На графіку порівняння видатків на освіту та ПФУ.