Приватизація на гальмах – які ризики аукціонних зривів?
Приватизація ЗАЛКу провалилась – жоден інвестор не подав заявки; ”Ганнопільський спиртовий завод” пережив 5 невдалих аукціонів; продати ”Білгород-Дністровський морський торгівельний порт” вдалося лише з 13-ї спроби торгів.
Чому аукціони зриваються? Найпопулярнішими причинами невдач є перевантаженість боргами, які переходять на нового власника, або ж складні судові питання, що лякають інвесторів, а також застарілий стан об’єктів, що потребує значних витрат на модернізацію.
Якщо актив привабливий, його можна продати з першого разу. Проблемні ж об’єкти, навпаки, часто продаються після суттєвого зниження стартової ціни. ЗАЛК міг би зацікавити стратегічного інвестора, але підприємство обтяжене боргами на суму 6,4 млрд грн. За умовами аукціону, новий власник зобов’язаний погасити всі борги протягом 18 місяців. Навіть після другого аукціону зі зниженою вдвічі стартовою ціною (зі 151,8 млн грн до 75,9 млн грн) спроба продати комбінат не увінчалась успіхом.
Той же ж порт при вартості у 88,9 млн грн, за яку його приватизували, має борги на 151,3 млн грн.
Саботаж і маніпуляції також присутні серед причин зривів аукціонів, зокрема через штучно завищені ставки, які блокують торги. Якщо реальна вартість активу вища за балансову, за якою виставлено об’єкт, можуть зайти учасники, які не хочуть, щоб об'єкт дістався конкурентам. Вони роблять непропорційно високу ставку, роблячи подальшу боротьбу неможливою. У разі свідомого зриву торгів конфіскують гарантійний внесок учасника (20% від вартості об’єкта). Проте, коли балансова вартість низька, внесок не є значним бар’єром. У відповідь на це вживати заходів – якщо аукціон зірвано через непропорційне зростання ціни, організатор може повторити торги з підвищеним гарантійним внеском до 50%.
Для покращення та прискорення процесу приватизації в Україні необхідно усвідомити дві проблеми. Перше – це низька швидкість виставлення об'єктів на приватизацію, що призводить до того, що активи дешевшають, обростають боргами й просто руйнуються. Щороку Фонд державного майна продає близько 300-400 об'єктів.
Більшість з них знаходиться у критичному стані (без майна чи директорів, але з повним безладом у фінзвітності). У таких випадках необхідно відновлювати мінімальну діяльність, щоб підготувати актив до продажу, звести баланс, технічну документацію чи реєструвати нерухомість. Часто рахунки підприємств заблоковані, а новим керівникам нецікаво працювати на збиткових підприємствах без оплати. Існують і юридичні перешкоди, такі як участь співвласників або міноритарна частка держави, що ускладнює процес передачі активу.
Ще одна проблема – конфлікт інтересів, закладений у законодавстві, який полягає у тому, що Фонд держмайна одночасно відповідає як за управління об'єктами, так і за їх приватизацію.
У приватизаційних процесах завжди є гравці, зацікавлені в збереженні контролю над підприємством, адже заробляти на потоках вигідно. Це призводить до викривлень, маніпуляцій та зривів. Сьогодні через такі дії близько 7-8% із загальної кількості аукціонів не відбуваються. Якщо ж порушення не перевищують 10% по системі, кардинальна зміна підходів не виправдана, оскільки потенційна вигода не покриє зусиль і ресурсів вкладених для усунення таких причин.
Не всі аукціони одразу завершуються успіхом, процес триває, доки актив не знайде свого власника. Такий підхід закладено в реформу: кожен актив має бути проданий за справедливу ринкову ціну чесно і прозоро. Для прискорення процесу необхідно спростити бюрократичні процедури, мотивувати держоргани швидше передавати активи на приватизацію, оперативніше обробляти об'єкти для виставлення на аукціони і розв'язувати питання з боргами.
На нещодавніх торгах колишнього військового комплексу Івано-Франківського котельно-зварювального заводу, перемогла аномально висока ставка – 2,6 млрд грн, стартова ціна об’єкта складала 20,4 млн грн. Гроші так і не надійшли від переможця. Аукціон анульовано. Вірогідно висока ставка була спробою дізнатися перелік інших учасників та яку суму вони запропонували за актив.
@costukraine