🤑Як позбавитись корупції ринковим шляхом
Старший економіст CASE Україна Володимир Дубровський в інтерв'ю The Page розповів, чому Україна досі не може позбавитись корупції і звідки брати приклади.
Ключові тези:
🔹Інклюзивні економічні інститути – це ті, які дозволяють і заохочують участь широких мас в економічній діяльності, що найкраще використовує їхні таланти та навички. Але більша частина людства продовжує жити в іншому порядку з обмеженим доступом, який тримається на екстрактивних інститутах, які дозволяють еліті збагачуватися за рахунок усіх інших.
🔹Частина бізнесу використовує корупційні міжособові соціальні мережі, щоб здобувати собі певні привілеї. Але це стосується не тільки п’яти найбагатших олігархів. Таким самим є кум сільського голови, який єдиний встановив у селі магазин і отримує надприбуток, а нікого іншого в це місце не пускають.
Бізнес тут можна поділити на три категорії:
1️⃣ дрібний бізнес, який менше стикається з корупцією через спрощену систему оподаткування;
2️⃣не задоволені корупцією, але погоджуються з правилами;
3️⃣завдяки корупції отримують конкурентні переваги, тобто є вигодоотримувачами ситуації.
🔹Необхідно створювати безособові інститути у сенсі прозорих та рівних правил гри, а відповідні «інститути» як організації – «перезавантажувати», як, власне, це зараз має відбутися з тим самим БЕБом.
🔹Посадовця варто максимально позбавляти можливості вирішувати на власний розсуд, зокрема й заради того, аби зменшити майбутні корупційні можливості для кандидатів.
🔹Якщо 11 років тому чи не на всіх «хлібних» посадах сиділи «свої люди» і красти вважалося аксіомою, то зараз багато держкомпаній стали прибутковими, наглядові ради почали працювати і частково борються з розкраданням. Шлях ми пройшли величезний.
🔹Є речі, які не вирішуються звичайним контролем. Є проблема низьких зарплат у владі. Наприклад, депутат – це дуже кваліфікована і важка робота, яка потребує високої кваліфікації. Такий фахівець на ринку дорого коштує. Він міг би заробляти принаймні $10 тис. на місяць. У Раді він теж має заробляти багато. Зараз же депутати отримують зарплати, хоча і непогані за мірками пересічних громадян, але далекі від ринкових, тому доводиться робити доплати з «лівих» доходів партій.
🔹Багато в чому можна дивитися на Грузію. Саме такого роду радикальні реформи – перезавантаження системи (звільнення старих кадрів і набір нових), радикальна дерегуляція і спрощення законів та амністія за попередні гріхи – спосіб рухатися вперед.
Проте, наприклад, була амністія доходів, отриманих внаслідок корупції, але не амністія корупціонерів, тобто доходи вже не були під питанням, а люди переслідувались за старі гріхи. Це утворило забагато порушників. Мало уваги приділялося просвіті виборців, люди не завжди сприймали ці реформи, які їм, зрештою, приносили велике полегшення.
🔹 Європейські регуляції в Україні парадоксально породжують ту саму корупцію, підривають, відповідно, верховенство права і віддаляють нас, а не наближують до європейських цінностей. Особливо якщо вони вимагають більшого контролю.
🔹Приватизація та конкуренція як інструменти боротьби з корупцією. Корупція – це монополія плюс дискреція і мінус підзвітність.
На заваді приватизації стоять потужні інтереси, які пов'язані з нинішнім порядком. Крім того, упередження населення, яке боїться приватних власників, при цьому рівень довіри до бізнесу більший, ніж до держави. Такий парадокс.