Взагалі, це вирок і визнання власної недієздатності. У будь-якій незрозумілій ситуації створюй міністерство та запускай чергову програму.
Економіка потребує зростання (вище за середньосвітові), а бізнесу необхідні рівні умови та захист прав власності. Але йому пропонується кешбек, інвестняня, створення ради підприємців при президенті (про це ми докладно розповіли в останньому відео).
У нас нагальна проблема з ефективністю надання соціальної підтримки. Замість запровадження системи адресних реформ і моніторингу зловживань - роздача 1000 грн усім.
У нас демографічна криза і провал міграційної політики - створюємо міністерство єдності і пишемо пустопорожню демографічну стратегію.
У нас проблема з контрабандою та завищенням митної вартості, а нам пропонують створення нової посади - Урядового уповноваженого з питань реформування митних органів.
Перелік реальних реформ (що треба робити і докладний алгоритм як це робити) існує і його не треба вигадувати (у нас з низки питань є конкретні пропозиції з конкретними рішеннями), але проблема, що це рутинна робота, непопулярні рішення і перспектива втратити важелі впливу і владні повноваження (а політичне керівництво боїться їх втратити, хоче реформи, але щоб для них лишився статус-кво).
Не хочеться вживати попсовий і заїжджений термін "політична воля". Але тут власне її відсутність (тобто небажання впроваджувати зміни, що завершаться рівними правилами гри для всіх та позбавлять можливості особистого збагачення).