Як бюрократія впливає на варіанти розвитку майбутнього
Цікавий пост про зарегульованість в ЄС та як нам цього треба уникнути від Павла Дукача:
Європа втрачає свої таланти. І я насамперед маю на увазі представників інженерних спеціальностей, оскільки саме технології, а не мистецтво впливає на здобуття цивілізаційних переваг.
Зарплати, бюрократія, відсутність екосистеми стартапів - усе це призводить до масового відтоку технічних фахівців. Старший інженер у Парижі отримує $65 тис. на рік. А в Кремнієвій долині - до $320 тис. Різниця колосальна.
Це веде до стагнації венчурного ринку, зниження інноваційного потенціалу та неможливості конкурувати за таланти.
Давайте проілюструємо цифрами річних доходів старших інженерів-програмістів (спасибі Олі Леманну за наведені дані):
Кремнієва долина: $210 000-320 000+
Лондон: $95 000-140 000
Берлін: $70 000-110 000
Париж: $65 000-100 000
І не забудьте сюди додати ще податки, де ЄС знову не на коні. Після вирахування податків доходи інженерів стискаються до мінімуму. Франція/Німеччина мають ставки до 45-50%, тоді як у США максимум 37% (і то федеральна ставка).
І який вибір залишається у професіонала? На дворі 21 століття з його легкою і стрімкою міграцією. Спеціаліст із мізками рано чи пізно приходить до роздумів:
1️⃣ Виїхати в США і заробляти в рази більше.
2️⃣ Працювати віддалено, обираючи країни з низькою вартістю життя.
Відтік айтішників з ЄС підтверджується, як мінімум, двома дослідженнями. За даними ОЕСР, 3,4% випускників вишів, які народилися в ЄС і мають наукові ступені, переїжджають до США, і ця сума зростає. Дослідження LinkedIn показує, що з 2019 року міграція технічних фахівців з ЄС до США збільшилася на 15%. Іронічно, що Європа ще й платить за це сама, оскільки європейські університети продовжують готувати висококласних фахівців.
Що казати, що навіть видатні європейські компанії вважали за краще змінити прописку:
▶️ Spotify переніс штаб-квартиру в Нью-Йорк
▶️ Klarna - експансія в США
▶️ Wise - закріпив пріоритет розширення на американський ринок
Паралельно розвивається культура цифрових кочівників, коли міста ставлять собі за мету залучити якомога більше віддалених працівників, пропонуючи їм пільгові умови перебування, мінімум контактів із держорганами та розвиваючи інфраструктуру «поїсти/потрапити/розважатися». Ми пам'ятаємо славне місто Медельїн, як осередок діяльності Пабло Ескобара, а зараз воно - один із головних центрів номадів.
Популярними також є такі напрямки, як Балі, Мехіко, Лісабон, Тбілісі.
Як наслідок, Європа сильно послаблюється. Так, це не відбувається у формі каскадного обвалення, але стагнація на обличчя. І справа навіть не в зниженні податкових надходжень. Стартапам складно конкурувати за таланти, через що слабшають інноваційні центри та погіршується екосистема, у якій можна вчитися у найкращих.
Рішення проблеми, здавалося б, на поверхні. Знижуйте податки, розвивайте програми підтримки технічних стартапів, спрощуйте візові програми. Скоротіть уже нарешті цю чортову бюрократію. Але замість реформ Європа робить вигляд, що проблеми немає. І щодня втрачає тих, хто міг би будувати її майбутнє.
Україні для післявоєнної відбудови потрібно йти через усю дошку, ухвалювати сміливі та неординарні рішення, бути креативною і створити всередині себе чудову екосистему можливостей. Не сліпо копіювати ЄС, не робити з ЄС універсальну пігулку, а тверезо, але зухвало вести свою гру