Данило Гетманцев констатує, що в Україні відсутній фондовий ринок і його треба перезапускати.
Про те, що саме в собі міститиме цей перезапуск ніхто не каже.
А ми скажемо, чому наш фондовий ринок у дупі. Є дві головні причини (точніше є одна головна і друга теж важлива):
- відсутність інституційних інвесторів, які є головними гравцями на ринку. А головний інституційний інвестор по всьому світу - це пенсійні фонди. Коли йде дискусія про яйце і курку, то з фондовим ринком все зрозуміло: якщо не буде грошей, тоді не буде фондового ринку, бо це кровоносна система. А гроші в першу чергу є у пенсійних фондів. Тобто треба запустити обов'язкову накопичувальну пенсійну систему, коли з 22% ЄСВ бодай хоча б 2% (тобто 20% до ПФУ і 2% до накопичувальної системи).
Давайте порахуємо: торік власні надходження ПФУ склала 463 млрд грн (що є 86% від загальної суми ЄСВ, бо решта 14% йде на соцстрахування, з якого, до речі виплачувалась "вовина тисяча"); якщо від 22% частку у 2% направити до накопичувальної пенсійної системи, то це буде 48,42 млрд грн за рік.
Уявіть собі, що щороку у вас на фондовий ринок приходить по 50 ярдів, які треба десь притулити. Як казав французький економіст Жан-Батіст Сей, який жив на межі XVIII-XIX століть,** "пропозиція породжує попит" **(або в оригіналі "L'offre crée sa propre demande"). До речі, Джону Мейнарду Кейнсу не подобалась ця ідея 😁.
Тоді українські компанії знатимуть, що на фондовій біржі щороку з'являється щонайменше по 50 ярдів (а в перспективі ця сума зростатиме). І тоді вони почнуть думати як їх залучати для власного бізнесу - продаж акцій, облігацій тощо.
- захист прав міноритарних акціонерів. На жаль, у нас таке законодавство і практика, що людина яка купила 1%, 10% чи навіть 49% акцій повністю безправна. Тому якщо ти хочеш здійснювати вплив на підприємство, то тобі потрібен контрольний пакет акцій. А кількість інвесторів, що готові купити 51% значно менше, ніж тих, хто хоче просто прикупити невелику частку активу.
Як бачимо, все впирається у пенсійну реформу - перехід від солідарної до накопичувальної, яку не дуже бажає робити ані Мінсоц, ані політичне керівництво країни.
Усі проблеми країни ведуть до пенсійної солідарної системи, яку захищають усі - від урядовців до придворних економістів.