✊🏿Африка потребує капіталістичної революції
Чудова стаття The Economist, яку довго відкладали.
Ключові тези:
🔹Протягом наступного десятиліття її частка у світовому населенні сягне 21%, порівняно з 13% у 2000 році, 9% у 1950 році та 11% у 1800 році. У міру того, як решта світу старітиме, Африка стане вирішальним джерелом робочої сили: більше половини молодих людей, які поповнять світову робочу силу в 2030 році, будуть африканцями.
🔹Для того, щоб його 54 країни скористалися нею, їм доведеться зробити щось виняткове: порвати зі своїм минулим і з похмурою державницькою ортодоксією, яка зараз охоплює більшу частину світу. Африканським лідерам доведеться прийняти бізнес, зростання і вільні ринки. Їм потрібно буде розв'язати капіталістичну революцію.
🔹За останнє десятиліття, коли Америка, Європа та Азія трансформувалися під впливом технологій та політики, Африка, майже непомітно, ще більше відстала. Дохід на одну особу впав з1/3 від рівня решти світу в 2000 році до 1/4. Виробництво на душу населення у 2026 році може бути не вищим, ніж у 2015 році. Два гіганти, Нігерія та Південна Африка, мають жахливі показники з цього. Лише кілька країн, таких як Кот-д'Івуар і Руанда, зламали цю тенденцію.
🔹Сфера послуг, де дедалі більше африканців знаходять роботу, є менш продуктивною, ніж у будь-якому іншому регіоні, і ледь більш продуктивною, ніж у 2010 році. Погана інфраструктура не допомагає. Попри всі розмови про використання цифрових технологій і чистої енергії для стрибка вперед, Африці бракує набору 20-го століття, необхідного для процвітання в 21-му. Щільність її доріг, ймовірно, знизилася. Менше 4% сільськогосподарських угідь зрошується, і майже половина африканців на південь від Сахари не мають електрики.
🔹Африка - це корпоративна пустеля. За останні 20 років Бразилія породила фінтех-гігантів, Індонезія - зірок електронної комерції, а Індія - одну з найдинамічніших корпоративних екосистем у світі. Але не Африка. Тут менше фірм з доходом щонайменше $1 млрд, ніж у будь-якому іншому регіоні, і з 2015 року їхня кількість, схоже, зменшилася.
🔹Проблема полягає не стільки в ризиках, скільки у фрагментованості та складності ринків, створених усіма кордонами континенту. Для інвесторів балканізовані африканські фондові біржі є другорядними. На Африку припадає 3% світового ВВП, але вона залучає менше 1% приватного капіталу.
🔹Що ж робити африканським лідерам? Для початку слід відмовитися від десятиліть поганих ідей. Вони варіюються від імітації найгірших зразків китайського державного капіталізму, чиї недоліки є очевидними, до поразницького ставлення до майбутнього виробництва в епоху автоматизації, до копіювання і вставки пропозицій технократів Світового банку.
🔹Серйозні поради американських мільярдерів щодо мікрополітики - від розгортання москітних сіток до проектування сонячних панелей - вітаються, але не замінять створення умов, які б дозволили африканському бізнесу процвітати і розширюватися.
🔹Кілька африканських країн, таких як Ботсвана, Ефіопія та Маврикій, у різний час уклали те, що науковець Стефан Деркон називає «угодами про розвиток»: мовчазний пакт між елітою про те, що політика - це збільшення розміру економіки, а не просто боротьба за те, хто що отримає. Потрібно більше таких угод між елітами.
🔹Окремі країни потребують набагато більше інфраструктури, від портів до енергетики, більше вільної конкуренції та значно кращих шкіл.
В🔹ажливим завданням є інтеграція африканських ринків, щоб фірми могли досягти більшої економії на масштабах і досягти абсолютного розміру, достатнього для залучення глобальних інвесторів. Це означає просування планів щодо безвізового режиму, інтеграцію ринків капіталу, об'єднання мереж передачі даних і, нарешті, реалізацію мрії про панафриканську зону вільної торгівлі.
🔹Африка не потребує порятунку. Їй потрібно менше патерналізму, самовдоволення і корупції - і більше капіталізму.