Ситуація з бурхливим обговоренням призупиненням фінансування програм американської міжнародної технічної допомоги цікава з точки зору політичного прогнозування.

Цей тренд показує, що ніша на поствоєнних виборах українського Орбана-Іванішвілі доволі велика.

Й, враховуючи очевидні причини, з часом стане більше. Лідери, канали та ресурси для "Української мрії" (аналог "Грузинської) також знайдуться.

Претенденти вже є. Й це не буде екстраполяція існуючих політичних сил.
Це буде ближче до трендів в Центрально-Східній Європі: єврофобія, клерикалізм, мізогінія, мігрантофобія та інші елементи.

Дивиться на платформи Грузинської Мрії, ФІДЕС, СМЕР, австрійської "Свободи", АфД. Частково - ПіС.

Умовний меседж: "Україні не потрібні ні Росія, ні Європа. Ми підемо своїм шляхом".

Тож ані існуючи, ані минулі партійні бренди не завадять багатьом долучитися до перспективи увійти в нову перспективну політичну силу.
Ілюстрація - один з ветеранів цього напрямку думки.
via Max Gardus

@costukraine