Десятимісячна одіссея важковагового судна Wei Xiao Tian Shi — це яскравий приклад того, як санкції можуть руйнувати російські плани, навіть якщо Москва вперто намагається обійти обмеження.
Все почалося в березні 2024 року, коли судно завантажило два масивні модулі, виготовлені китайською компанією Wison, на верфі в Чжоушані. Ці конструкції, кожна вагою понад 12 000 тонн, були критично важливими для третьої лінії зрідження газу на заводі Arctic LNG 2 у Білокаменці. Планувалося, що вони стануть частиною потужного комплексу, який мав допомогти Росії обійти європейські енергетичні санкції.
Судно вирушило в плавання, обравши маршрут через Південну Африку, щоб уникнути європейських портів, де на нього могли б чекати перевірки чи можливі обмеження. У липні, уже біля данських Фарерських островів, сталося щось несподіване: Wei Xiao Tian Shi розвернулося і почало шлях назад у бік Китаю. Це була ознака того, що щось пішло не за планом.
Протягом наступних місяців судно дрейфувало у китайських водах, заходячи то в одну, то в іншу зону, ніби шукаючи місце, де можна було б розвантажити модулі. Ходили чутки, що воно дісталося порту Янпу на Хайнані, але вони не підтвердилися. Врешті-решт, у січні 2025 року воно пришвартувалося в порту Dongzao Gang, і модулі були зняті з борту.
Цей довгий маршрут — не просто географічна подорож, а історія про те, як санкційний тиск США та союзників унеможливив реалізацію ключового проєкту Росії.
Це доводить: якщо Захід діє рішуче, Кремль не може безкарно продовжувати фінансувати війну через енергетичний сектор. Але ця історія ще не закінчена. Що буде далі з модулями? Чи не спробує Росія знайти інший шлях, щоб їх отримати? Це питання, яке потребує жорсткої відповіді: ще більше санкцій, ще більше контролю, ще більше ударів по путінській газовій машині.