Копалини в обмін ні на що: як Україну шантажували у Мюнхені та чому зірвалася угода з США
Чудовий виклад того, що відбувалося на Мюнхенській безпековій конференції від Європейської Правди. Тут стисло перекажемо у пунктах.
🔹Всупереч правилам цивілізованих міжнародних відносин, Вашингтон вимагав, щоб Україна підписала угоду про розподіл українських надр – без доопрацювання, просто зараз, – хоча було відомо, що запропонована редакція є наперед неприйнятною для України. Ба більше, під час роботи над документом неприйнятних елементів ставало все більше, і одночасно з цим зростав тиск американської сторони.
🔹"Режим максимального тиску" вимкнули в один момент, і діалог продовжився так, немов нічого й не було.
🔹Після того як Україна у пошуках компромісу передала американцям доопрацьований варіант угоди, ті у відповідь скасували всі ключові правки і, по суті, поставили Україну перед умовою – або підписуєте те, що ми дали, або нічого. А зустрічі з Венсом не буде. Бо зустріч можлива лише "у пакеті" з підписанням.
🔹Зеленський відмовився підписувати у Мюнхені документ у тому вигляді, на якому наполягав Білий дім. Після цього на українську делегацію чекала ще одна несподіванка.
🔹Жорсткість з боку американських переговірників, що межувала з хамством, зникла, немов за помахом чарівної палички, і натомість з’явився конструктив. Переговори з Венсом відбулися і без підписання та пройшли без жодного негативу.
🔹США претендували на видобуток не тільки рідкісноземельних металів. плани Трампа щодо контролю за ресурсами України були значно ширшими і охоплювали інші критичні матеріали (наприклад, літій), а також традиційні ресурси – як-от сферу нафтогазовидобування. Щодо поводження з ресурсами, що опинилися на території, не підконтрольній уряду України, американська версія проєкту не давала багато ясності.
🔹 Американська сторона хоче, щоб в угоді фігурували обсяги зобов’язань України. Це принципово змінює її статус – такі договори потребують ратифікації.
Чи зможе пройти горнило Верховної Ради міжурядова угода, в якій Україна віддає значну частину своїх надр через складну структуру з "незалежним" фондом під комерційним управлінням? Переконати депутатів у тому, що вони голосують не за реінкарнацію "Росукренерго", буде непросто.
🔹Українській стороні невідомо, звідки взялася суму в 500 мільярдів або трильйон доларів, що лунала від Трампа. Заявлена заднім числом вимога про відшкодування допомоги, яка надавалася безповоротно (і коли Київ часто-густо отримував не ту зброю, якої потребував, а ту, на яку була згода адміністрація Байдена), не лише суперечить основам міжнародних відносин.
🔹 Бізнес-крило адміністрації Трампа вирішило скористатися вразливістю України та змусити її підписати кабальний, наперед невигідний Києву договір про розподіл надр – саме це може пояснити поспіх та ультимативні вимоги. А зрозумівши, що бажаний сценарій "не злітає" – вони відступили.
🔹 Сталість мирних домовленостей потрібна Білому дому не менше, ніж Україні, і якщо там це усвідомили, то навряд чи відмовляться від такої позиції.
🔹і Трампу, і Венсу байдужа Україна та її доля; якщо хтось мав сумніви у цьому, то вони мали би розсипатися після історії з угодою про надра. Але Трампу точно не потрібно, щоб у разі припинення вогню зараз Росія здійснила новий напад ще за часів його президентства – а це аж чотири роки. Бо буде йтися про його угоду, і скинути відповідальність на Байдена та Обаму вже не вийде.
🔹Джей Ді Венс не приховує амбіцій стати наступним президентом; а отже, він має зацікавленість у ще довшій тривалості миру, про який він особисто домовляється. І саме тому США зараз вже не наполягають на надшвидкому розв’язанні конфлікту за будь-яку ціну, як було до інавгурації Трампа.