Справедливе запитання від редактора-засновника Forbes Україна Володимира Федоріна.
Але слабкість української дипломатії починається з дипломатичних представництв.
Як вже писали, загалом Україна не має послів в 30 країнах світу. Як для таких країн як ДР Конго чи Кот-д’Івуар це не смертельно, то для Норвегії і Бельгії це серйозна проблема.
Причина криється в логіці кадрової політики влади. Політичному керівництву потрібні ці вакантні місця, щоб туди призначати зі своєї команди людей, яких хочуть прибрати з важливих посад. Наприклад, у випадку Юрія Гусєва, якого за провал в управлінні Укроборонпрому, відправили до Азербайджану, щоб залишити в "команді" і він не пішов в опозицію. Або красномовний кейс з Залужним, якому треба було дати красиву і дійсно важливу дипломатичну посаду, аби прибрати політичного конкурента. Або потрібно влаштувати (в якості винагороди) власну людину, як сексологиня стала послом у Болгарії.
Тобто посольства у нас - це або золота клітка для вірогідних конкурентів на виборах, або відстійник для "збитих льотчиків", або інструмент оплати / винагороди. Хоча дипломатія - це дуже і дуже складна справа (мабуть найскладніша серед усіх галузей державного управління), а дипломат - це високовартісна, дуже дорога і штучна кадрова одиниця.
І фахові дипломати в цій системі координат професійності знаходяться за бортом.