🇨🇳🏗У комуністичному Китаї третій рік поспіль криза на ринку житла
Кеннет Рогофф та Юаньчен Ян у журналі МВФ Finance & Development пишуть, що криза нерівномірно зачепила територію Китаю.
У містах першого рівня (Пекін, Шеньчжень, Гуанчжоу та Шанхай), жодної кризи немає.
У містах другого рівня, які є столицями провінцій та адміністративними центрами, - стагнація.
А ось у містах третього рівня, які являють собою невеликі і загалом бідніші міста (з населенням 500-800 тис. осіб), - якраз і вирує криза величезної сили, з падінням цін на житло близько 30%.
Китайська криза на ринку житла говорить нам про величезну кризу територіального розвитку країни. Приморські провінції процвітають, регіональні центри продовжують жити більш-менш, а ось глибинка сильно падає. На відстані від 200-300 км і далі від моря життя територій поступово затухає. Із глибинки вимиваються найцінніші й найактивніші кадри - вони мігрують у приморські провінції. У глибинку майже не проникають інвестиції (крім інвестицій місцевого рівня).
На цих територіях дедалі менше молоді, яка і пред'являє попит на житло, - і це при тому, що загалом по Китаю народжуваність валиться в прірву, становлячи вже 1,02 дитини на жінку. У 2014 році в Китаї народилося 18,8 млн дітей, у 2025 році, за прогнозами, їх народиться 7-7,2 млн. У Пекіні на жінку припадає вже 0,7 дитини, у Шанхаї - 0,6, і мегаполіси там можуть розвиватися, тільки витягаючи молодь із глибинки.
Демографія визначає життя економіки, зокрема - ринку житла.