Залізна руда перестала бути настільки важливою складовою експорту, якою вона була тоді (в 2014 майже третину нашого експорту складала залізна руда та вироби з неї, в 2024 залізна руда та вироби з неї склали лише 11%).

Крім того, весь експорт залізної руди з України зараз під загрозою, бо події 2025 можуть зробити його економічно невигідним дуже і дуже надовго. Наприкінці 2025 в Сіманду (це в Гвінеї, в Африці) запускається найбільший в світі кар'єр з видобутку залізної руди, який будувався більше 25 років консорціумом з австралійсько-британської Rio Tinto та китайської Chinalco.

Історія його побудови - ще той детектив, в якому є все, від військового перевороту до ізраїльського торгівця алмазами, від звинувачень всіма всіх в хабарях до абсолютної сваволі місцевих чиновників.

Сіманду через тридцять місяців після запуску має вийти на проектну потужність в 90 млн тонн руди, тобто один кар'єр буде виробляти приблизно втричі більше, ніж вся Україна.

Це все буде відбуватися на тлі очікуваного зниження попиту на залізну руду в Китаї, де держава все менше і менше зацікавлена в подальшому будівництві нескінчених житлових кварталів, бо вже збудовані нема кому продавати, а будівництво - головний фактор формування попиту на сталь.

Тому прогнози ціни на залізну руду на 2026-2027 і далі доволі невтішні. Ціна на залізну руду впаде до $85 за тонну наприкінці 2025, після того - до середнього значення в $80-82 в 2026 і буде триматися на цьому рівні в більш-менш крихкій рівновазі декілька років.

Це - ціна залізної руди в найбільшому порті її розвантажування, китайському порті Тянцзінь, яка є стандартом для всього світу, бо для України це дуже важливо.

Тепер подивимося на це з точки зору України. Ви видобули тонну залізної руди, наприклад, на Полтавському ГЗК. Собівартість добичі, за останніми даними Ferrexpo, складає $76.5 за тону окатишів з вмістом заліза в 65%. Вартість таких окатишів трохи вище, ніж стандартної руди з вмістом заліза в 62%, і сьогодні складає $116.5 за тонну.

ПГЗК вантажить свої окатиші на вагони Укрзалізниці, платить $5 за тонну УЗ за транспортування до Одеси/Чорноморська. Там платить ще $5 за тонну за перевантаження в порту із залізничного вагону на судно і після того платить ще $30 (до повномасштабки було $20, але зараз ставки фрахту з Одеси до Китаю у зв'язку з війною підвищилися в середньому в півтора рази) за те, аби окатиші доїхали до Китаю. Тобто ПГЗК продає в Китай окатиші, ціна яким сьогодні $116.5 в порту Тяньцзінь, і заробляє на цьому рівно $116.5 мінус собівартість $76.5, мінус Укрзалізниця $5, мінус порт $5, мінус фрахт $30 Дорівнює нулю.

В цій арифметиці є один резерв - якщо буде будь-яке стале припинення вогню, вартість фрахту може повернутися до передвоєнних показників в $20 на тонні і ПГЗК буде прибутковим. Проте невідомо коли буде таке припинення вогню і чи буде воно сталим, а от ціни на залізну руду будуть точно падати наступні декілька років і економіка видобутку залізної руди в Україні точно не буде поліпшуватися. При $85 за тонну стандартної руди продукція ПГЗК буде продаватися приблизно за $92-93, тобто навіть при сталому припиненні вогню і зменшенню ставок фрахту з України до $20 за тонну ПГОК буде працювати в збиток.

Собівартість також не є сталою величиною, вона може збільшуватися або зменшуватися в залежності від того, що в неї входить, від амортизаційних відрахувань на відновлення основних засобів до заробітних плат робітників і від вартості електроенергії для промислових споживачів до рівня рентної плати за видобування. Проте в поточних умовах не видно ймовірності суттєвого зменшення основних компонентів собівартості в галузі видобутку залізної руди в Україні.

Отака досить сумна арифметика, перспективи поліпшення якої протягом наступних трьох-чотирьох років не дуже бачаться на горизонті.
Сергій Будкін, партнер-засновник Finpoint та патрон "Ціни держави"

@costukraine