🇧🇾🥔❌У Білорусі зник «другий хліб»
Раніше Лукашенка принизливо називали "Бульбафюрер". Але своєю бездарною економічною політикою із регулюванням цін на картоплю він тепер позбавився і цього звання - "недобульбафюрер".
Економічна правда зробили гарний матеріал про те як державне втручання в економіку призводить до катастрофічних наслідків.
🔹 Як усе почалося?
У 2022 році уряд Лукашенка заборонив підвищувати ціни на продукти без дозволу чиновників.
За кілька тижнів запровадили тотальне регулювання цін – від фермерів до ритейлу.
Вирощування картоплі стало економічно невигідним. Фермери зменшували виробництво, а врожаї падали.
🔹 Результати експерименту
У 2024 році країна зібрала лише 3,1 млн тонн картоплі – найменше за десятиліття та майже на 25% менше, ніж у 2023-му.
До 40% врожаю зіпсувалося на складах через погані умови зберігання.
Частину якісної картоплі вивезли до Росії, де ціни були вдвічі вищі. Лукашенко намагався обмежити експорт ліцензіями, але їх масово обходили.
🔹 Криза 2025 року
За січень–лютий картопля подорожчала на 10%.
З березня магазини спорожніли: залишався лише дрібний та зіпсований продукт.
У квітні уряд підняв «стелю» ціни на картоплю на 36% (з 1,1 до 1,5 біл. руб. за кг), але це не допомогло.
Лукашенко дозволив імпорт картоплі навіть із країн ЄС та «недружніх держав» — безпрецедентний крок для його режиму.
🔹 Абсурд замість рішень
У червні Лукашенко звинуватив торговельні мережі у відсутності картоплі.
У липні парламент ухвалив закон, який… карав магазини за відсутність бульби на полицях. Економісти відверто сміялися з такого «рецепту».
🔹 Чи є надія?
На кінець серпня врожайність картоплі була на 17% вищою, ніж у 2024 році.
Але експерти попереджають: проблема не у врожайності, а в самій моделі. Жорстке регулювання цін вбиває стимули виробляти: «Навіщо продавати картоплю за копійки, якщо навіть збір не окупається?» – наголошує економіст Михайло Крячкін.
З кінця весни ціни формуються за схемою «собівартість + надбавка» (до 15% для гуртовиків і до 30% для магазинів). Проте фермери й досі працюють на виживання, а не розвиток.
📌 Висновок очевидний: коли держава «вручну» встановлює ціни, це не гарантує дешевих продуктів для населення. Навпаки — білоруси залишилися без «другого хліба», а влада замість реформ обрала покарання магазинів.