Про Віктора Галасюка

Підкинуло в ютубі канал економічного інженера Віктора Галасюка (так він себе називає, як я розумію). Це колишній нардеп, економіст і навіть д.е.н., який топить за промисловий розвиток, але через протекціонізм, втручання держави в економіку. Звідси і його економічний інжиніринг, як ніби економіка, це механізм де щось можна легко підкрутити, підважити і все поїде. Зараз він всебічно підтримує експортне мито на ріпак та сою. Я прослухав його нещодавнє відео на цю тему, де він доволі зневажливо говорить про проблеми сільгоспвиробників та трейдерів, які склались в результаті проблем з імплементацією вже славнозвісних олійних правок (експортного мита на ріпак та сою). Типу не розумію, чого вони там виступають, тут же ж про цілий промисловий розвиток йдеться, а вони, убогі, нічого не розуміють і їм би тільки сировина та сировинний експорт.

Оскільки його слухають, значить багатьом резонує. І він в цьому, звичайно, молодець, треба віддати йому належне. Мені важко оцінити колишнього нардепа з академічного боку, як науковця. Я пошукав в гуглах сколарах та інших джерелах, побачив лише пару публікацій в різного роду українських наукових мурзилках - це не дуже гарний знак. Але його слухають, значить багатьом це заходить. Не буду тут говорити чому ідея обмеження експорту задля розвитку внутрішньої промисловості, яку відстоює Галасюк, це гра з мінусом для України. Лише скажу декілька речей про те, що почув та побачив:

1) Позиція Галасюка більше політична ніж академічна чи наукова, оскільки він фокусується виключно (принаймні в контексті експортних мит) на позитиві протекціонізму та ігнорує ризики та негативні сторони. В науці та дослідженнях ми беремо до уваги всі зацікавлені сторони та аспекти до уваги, рахуємо для них влив і вже потім додаємо все до купи. Якщо вигоди більше за витрати, значить добробут країни вцілому зросте (хоч дехто і програє) і відтак радимо ухвалювати певне політичне рішення. Це є золотим правилом науковців

2) Ну і економічна інженерія - це більше механістичний підхід до того, як працює ринок та економіка, це невіра в невидиму руку ринку, у те, що ринок скаладається з нескінченої кількості окремих рішень споживачів та виробників, в результаті чого виникає магія невидимої руки ринку. Це більше віра у те, що політики всемогутні і суперінтелектуальні і можуть наперед передбачити наслідки своїх втручань в ринок, тобто передбачити рішення кожного з тисячі або навіть мільйонів виробників, трейдерів, партнерів з іх окремими обставинами, обмеженнями і тд. Науковці також на таке не спроможні, до-речі, тому ми дуже обережні в плані втручань в ринок, а більше про створення можливостей для реалізації бізнес ідей. Думаю навіть теперішній кейс з митом на ріпак та сою чітко показує, що не треба перебільшувати свої інтелектуальні спроможності в баченні майбутнього.