🏆 Про що писали цьогорічні нобелівські лауреати з економіки
У 2025 році Нобелівську премію з економіки отримали троє видатних учених — Джоель Мокір (Північно-Західний університет, США), Філіп Аґьон (Collège de France, INSEAD) та Пітер Ховітт (Лондонська школа економіки).
Половину премії присудили Мокіру — «за виявлення передумов сталого зростання, зумовленого технічним прогресом».
Іншу половину розділили Аґьон і Ховітт — «за розробку теорії сталого зростання через творче руйнування».
Це вже другий рік поспіль, коли Нобелівський комітет відзначає дослідження, що пояснюють природу економічного зростання. Торік нагороду отримали Дарон Аджемоглу, Саймон Джонсон і Джеймс Робінсон за роботи про роль інститутів у розвитку економіки.
🧠 Головні ідеї лауреатів
Джоель Мокір досліджує, чому саме з початком Промислової революції технології стали каталізатором сталого зростання. До XVIII століття навіть великі винаходи — друкарський верстат чи навігаційні відкриття — не призводили до тривалого підйому економіки.
Він пропонує розрізняти два типи інновацій:
Макроінновації — технологічні прориви, що змінюють цілі галузі (наприклад, паровий двигун);
Мікроінновації — поступові вдосконалення існуючих технологій (як-от конденсатор, який підвищив ефективність двигуна).
Мокір пояснює: раніше людство часто не розуміло, чому і як працюють технології, тому не могло їх удосконалювати. У книжці «The Gifts of Athena: Historical Origins of the Knowledge Economy» він вводить поняття економіки знань, що спирається на два типи корисного знання:
пропозиційне — пояснює закономірності (наукові принципи),
приписове — дає інструкції, креслення, технологічні схеми.
Вчений також підкреслює роль ремісників-експериментаторів (tinkerers), які перетворюють ідеї на практичні винаходи. Але для цього суспільство має бути відкритим до інновацій, адже вони завжди несуть зміни й ризики.
⚙️ Агьон і Ховітт: зростання через “творче руйнування”
Філіп Аґьон і Пітер Ховітт зосередилися на післявоєнному періоді. У 1992 році вони створили модель “creative destruction” — творчого руйнування, коли старі підприємства та робочі місця поступаються новим, більш інноваційним.
Їхня теорія спирається на ідеї Йозефа Шумпетера, який вважав інновації серцем капіталізму. Однак лауреати показали, що великі корпорації можуть навпаки гальмувати інновації, аби зберегти своє домінування. Це породжує стагнацію.
У їхній моделі:
компанії мають стимул інвестувати у НДДКР (науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи),
але суспільна користь від інновацій вища, ніж прибуток фірми, тому бізнес інвестує менше, ніж потрібно,
інновації часто витісняють старі компанії — як сталося з Kodak, який запізнився із цифровим переходом,
джерелом коштів для інновацій є заощадження домогосподарств, що залежать від процентних ставок і темпів зростання.
📈 Висновки Нобелівського комітету
Більшу частину історії людства економічна стагнація була нормою. Справжній прорив став можливим лише завдяки науці, інноваціям і готовності руйнувати старі структури задля створення нових.
Але, наголошують лауреати, якщо провідні гравці блокують конкуренцію й не дають народжуватися новим ідеям, — економічний розвиток може зупинитися навіть у найпросунутіших країнах.