📉🛢На 2/3 зупинив морські потоки нафти з Росії до Китаю страх перед санкціями тимчасово - Bloomberg
Розширення санкцій щодо китайських портів і нафтопереробників суттєво обмежує поставки російської та іранської нафти до Китаю — найбільшого імпортера у світі. Водночас ринок уже бачить перші спроби знайти обхідні шляхи, тож нинішнє уповільнення може виявитися недовгим.
Великі державні переробники Китаю призупинили закупівлі нафти ESPO — ключового сорту російської сировини для китайського ринку — після того, як США запровадили санкції проти Роснєфті та Лукойлу. Додатковий удар завдала заборона на використання порту Жіжжао, який обробляв близько 10% китайського імпорту нафти й був важливим каналом для іранських поставок.
Обережнішими стали навіть приватні «чайникові» НПЗ, які зазвичай ризикують більше за державні компанії. Вони уникають закупівель нафти з Далекого Сходу Росії після того, як ЄС і Велика Британія занесли до санкційного списку одного з найбільших незалежних покупців — Shandong Yulong Petrochemical.
Усе це разом створило на ринку атмосферу небувалої напруги.
На думку аналітика Вандани Харі з Vanda Insights, нинішні санкції США відрізняються від попередніх саме тим, що викликали панічні настрої: «Санкції проти Роснєфті та Лукойлу можуть стати справжнім переломним моментом».
Побоювання серед китайських імпортерів збігаються зі скороченням закупівель російської нафти індійськими НПЗ. Це свідчить, що зусилля Заходу перекрити Кремлю фінансування війни в Україні нарешті дають результат. Однак стійкість уже підсанкційних портів, як-от Дунцзякоу, демонструє: без жорсткого контролю потоки можуть швидко відновитися.
За оцінками Rystad Energy, імпорт російської морської нафти до Китаю може впасти на 500–800 тис. барелів на добу, що означає зниження майже на дві третини. Поставки з Ірану можуть скоротитися на 200–400 тис. барелів на добу — приблизно на 30%.
Аналітики фіксують стрімке накопичення «чутливої» нафти, яка не знаходить покупців. За словами Емми Лі з Vortexa, приватні китайські НПЗ майже вичерпали свої квоти на імпорт, а продавці відчайдушно намагаються позбутися надлишків, що тисне на ціни.
Після санкцій проти порту Жіжжао імпорт іранської нафти до Китаю залишився млявим. На морських суднах накопичилося близько 48 млн барелів іранської нафти — найбільше за понад два роки. Майже половина цих обсягів стоїть у Малаккській протоці та морях поруч із Китаєм.
Ринок також фіксує зростання надлишку російської ESPO, яку нині пропонують із дисконтом у $4 за барель до поставок у Китай — замість 50 центів наприкінці жовтня. Такі ціни можуть підштовхнути частину китайських НПЗ повернутися до старої схеми — вимикати транспондери й здійснювати перевалки «корабель-у-корабель», приховуючи походження вантажу.
Порт Дунцзякоу, попри американські санкції у серпні, знову став важливим маршрутом для іранських поставок. Це свідчить, що для частини учасників ринку потенційна вигода переважає ризики.
Нинішнє затишшя у закупівлях може бути пов’язане і з тим, що приватні НПЗ банально вичерпали квоти наприкінці року. Ймовірно, вони звертатимуться по додаткові.
Навіть якщо нові квоти будуть виділені, китайські переробники з високою ймовірністю займуть вичікувальну позицію, спостерігаючи, наскільки суворо США та їхні союзники контролюватимуть дотримання санкцій. Як зазначає Jianan Sun з Energy Aspects, ринку знадобиться час, щоб перебудувати логістичні ланцюги й знайти нові маршрути поставок.