Не дозвольмо скандалу підірвати оборону України - The Economist
Дуже сильна редакційна колонка від The Economist. Тільки шкода, що ті, хто приймають рішення не читають The Economist, а дивляться FOX News.
Один із розвідників порівнює це з «атомним вибухом, що розірвався просто перед Володимиром Зеленським». Скандал із відкатами та відмиванням коштів навколо «Енергоатома», державної компанії у сфері ядерної енергетики, стрімко перетворюється на найсерйознішу кризу президентства Зеленського від початку повномасштабного вторгнення майже чотири роки тому.
Обурення виправдане. Однак важливо зрозуміти, що цей скандал означає — і чого він не означає.
По-перше, корупція, яку він оголює, не нова. Хоч Україна й значно менш корумпована, ніж путінська Росія, довга історія зловживань тягнеться ще з радянських і пострадянських часів. Західна місія підтримати реформи від початку була справою тривалою. Цей процес розпочався задовго до Зеленського й триватиме після нього.
По-друге, якщо придивитися, у скандалі проглядається навіть проблиск позитиву. Попри незграбну — й швидко відкликану — спробу обмежити їхню незалежність у липні, антикорупційні інституції, схоже, працюють так, як і мають. Саме на це сподівалися союзники України. Парадоксально, але нинішні викриття можуть лише зміцнити їхню роль.
По-третє, принаймні зараз особисто Зеленський у справі не фігурує, хоча відповідальність за все врешті зосереджується на ньому, а серед фігурантів є його колишній бізнес-партнер.
Репутація президента, безумовно, зазнала удару. Його керівник Офісу, Андрій Єрмак, опинився під потужним тиском і може стати наступною жертвою. Якщо скандал зрештою поставить під сумнів і саму можливість Зеленського залишатися на посаді — значить, так тому і бути. На початку війни він проявив себе героєм, відмовившись тікати. Нині йому потрібно так само невтомно боротися з корупцією — заради довіри всередині країни та підтримки зовні. Але майже жоден лідер не є незамінним.
Велика Британія змінювала прем’єрів під час обох світових воєн; США продовжили боротьбу й перемогли після смерті Рузвельта у квітні 1945 року.
Так, існує реальна загроза, що це підірве підтримку України.
Критики Києва на Заході — від республіканців-трампістів у США до європейських популістів на кшталт Віктора Орбана, Роберта Фіцо, німецької AfD та французького «Національного об’єднання» — вже намагаються представити скандал як доказ того, що Україна «невиправно корумпована» і «не заслуговує допомоги». Вони давно шукали привід, аби виправдати скорочення підтримки чи нормалізацію відносин із Москвою. Тепер, на жаль, такий привід виглядає для них зручним.
Але лише на перший погляд.
У ширшому геополітичному контексті цей скандал нічого не змінює. Україна ніколи не була зразком ідеального врядування — але саме тому Захід витратив близько 400 млрд доларів на її підтримку. Послаблення допомоги стало б подарунком Путіну. Він отримав би шанс зламати Україну й перетворити її на ще більш корумповану васальну державу. А наслідки цього для Європи (і США, якщо вони й надалі дотримуватимуться зобов’язань у межах НАТО) виявилися б у рази серйознішими за витрати на нинішню підтримку.
Російська перемога означала б появу під кордонами ЄС країни з понад 30 мільйонами мешканців, підпорядкованої Москві, переповненої зброєю і глибокою ворожістю. Путін міг би взятися за НАТО або Молдову. Європа могла б зіткнутися з новими хвилями біженців.
Підтримка України — це не жест альтруїзму, а тверезий розрахунок. Захист України — це захист Європи. Якщо винні в розкраданнях справді існують — їм місце за ґратами. Але Захід не має дозволити, щоб цей огидний скандал затьмарив головну загрозу, що надходить із Москви.
@costukraine