Раніше можна було впадати в паніку і піти собі поминальну яму, а зараз зрозуміло, що американський тиск - це гойдалки, і переливання пустого у порожнє, повторення одного і того самого про "козирі в рукавах".

І ось тут демократія є гарним запобіжником і певною "відмазкою у разі чого". Цілком зрозуміло, що в авторитарній країні рішення приймає одна людина. У нас же має бути ратифікація будь-якого договору парламентом, а то й референдумом, щоб ті домовленості набули легітимності.

Тому тут навіть чисто формально наша переговорна група може на все що завгодно погоджуватися, але завжди згадувати дисклеймер - це має пройти ухвалення народом. Тому умови мають влаштовувати народ.

Так, що не впадаємо у відчай. Головне наразі - це реформи всередині країни, що безпосередньо посилюють нашу стійкість. І тут вже у влади не може бути жодних відмазок.

Щоправда ані бажання, ані спроможності, ані інтелекту робити справжні реформи (а часто це дуже болючі і непопулярні зміни як підвищення пенсійного віку і перехід до накопичувальної пенсійної системи) поки не спостерігається.

І тут знову має увімкнутися суспільний тиск. Але якщо з приводу незалежності антикорупційних органів є у суспільстві консенсус, то з соціально-економічних питань у нас панує популізм і патерналізму. Тому відповідальність на таких як ми займатися просвітою - створювати попит на справжні реформи.

А ви можете нас в цьому підтримати.

@costukraine