У нас коли заходить розмова про перехід від солідарної до накопичувальної системи, то критики згадують, що в Україні "немає фондового ринку". Типу, давайте почекаємо, поки він не з'явиться робити нічого не будемо.
Як раз він і не з'явиться через відсутність накопичувальної пенсійної системи.
Якщо дуже сильно узагальнити і спростити, то основою фондової біржи є інституційні інвестори (тобто власники великих сум грошей, які купують великі пакети акцій). Такими є: пенсійні фонди, страхові компанії та пайові інвестиційні фонди (збирають гроші у роздрібних учасників фондового ринку, населення). Далі йдуть роздрібні учасники (приватні особи, які купують на невеликі суми з метою власних заощаджень) та іноземні інвестори (ті самі інституційні інвестори).
Пенсійні фонди є найбільшими учасниками фондового ринку, бо вони контролюють заощадження населення і не займаються спекулятивними операціями (як трейдери, які заробляють гроші на короткій дистанції).
Наявність великих гравців, які готові купити не одну-дві акції підприємства, а пакет в 1-2% чи більше, приваблює на фондову біржу бізнес, якому треба залучити капітал для свого розвитку.
Пенсійні фонди є ресурсною базою (гроші) для фондового ринку. Щоб були пенсійні фонди має бути накопичувальна пенсійна система, коли люди відкладають частину свого заробітку на старість протягом життя і дохід з цих заощаджень є основою для пенсійних виплат у майбутньому.
За відсутності пенсійних фондів саме тому сьогодні фондовий ринок України - це ОВДП і квазібіржові інструменти як REIT (фактично альтернатива фондовому ринку через його відсутність, щоб працювати з роздрібними клієнтами).