🧭 Як вторгнення Росії в Україну вивело українську культуру в центр світової уваги - Forbes
Нарешті дійшли руки перекласти грудневу статтю з американського Forbes
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року стало не лише війною — воно різко підсилило фокус світу на багатій і живій українській культурі.
У галереях, на фестивалях і в театрах — від Києва до Лондона, від Парижа до Нью-Йорка — українські митці повертають собі право на власний наратив і утверджують місце країни у світі не як «жертви історії», а як сили, що її творить.
🗽 У Нью-Йорку, де люди з усього світу шукають голос і простір, це творче оновлення особливо помітне. Цієї осені місто було заповнене українськими виступами, виставками та кінопоказами.
У листопаді Metrograph — артхаусний кінотеатр у Нью-Йорку — приймав програму “Soul and Soil: Ukrainian Poetic Cinema”, де показували авангардні шедеври українських режисерів 1960–70-х років — класику з експериментальним підходом і відчуттям української стійкості.
У жовтні неприбуткова організація Razom, орієнтована на Україну, провела третій щорічний Ukrainian Culture Festival.
Подія включала понад 30 масштабних щоденних заходів на майданчиках на кшталт New York Public Library, Quad і Regal Cinemas, Teatro Latea, Bowery Poetry Club та The Center for Fiction.
Окрім мистецтва й культури, програма містила виступи запрошених спікерів, дискусії та інтерактивні формати — і переосмислювала культурний образ України, показуючи її місце в «плавильному казані» творчого Нью-Йорка.
🎭 Культурний ренесанс
Цього року в Teatro Latea на Lower East Side дебютувала вистава “Кассандра” — українська класика, написана модерністкою Лесею Українкою у 1908 році.
Постановку зрежисувала Артеміс Віллок; дія відбувається наприкінці Троянської війни й зосереджується на пророчиці Кассандрі, чиї точні пророцтва ніхто не сприймає.
Попри те, що The New York Times не включив книжки про Україну чи українських авторів до щорічного списку “100 Notable Books”, а журнал Foreign Affairs не мав українських книжок у розділі Східної Європи у “Best Books of 2025”, The Washington Post зрушив акцент, включивши до списку “50 Notable Works” (2025) “Endling” Марії Реви і “Sunflower Boys” (художня література) Сема Вахмана, а також “Звичайні люди кулеметів не носять” (нон-фікшн) Артема Чапая.
Масштаб українського літературного руху підкреслювала кількість авторів, представлених на Ukrainian Culture Festival у Нью-Йорку в жовтні.
Серед учасників були Оксана Луцишина, Оля Геркулес, Володимир Рафєєнко, Наталія Шпильова-Саєед і Дар’я Цимбалюк — разом із книжками, доступними англійською та українською.
Окремо відбулося поетичне читання “Poet As Witness” у Poet's House — національній поетичній бібліотеці в нижньому Мангеттені; теми охоплювали міграцію, фемінізм, довкілля та культурне виживання.
На фестивалі українсько-канадська авторка Марія Рева читала уривки зі свого роману “Endling”, пропонуючи несподіваний кут погляду на українське життя під час повномасштабної війни. Художня керівниця Yara Arts Group Вірляна Ткач говорила про зміну видимості сучасної української культури на світовій сцені.
Yara Arts Group виконувала поезії Сергія Жадана — українського відзначеного нагородами письменника, який став військовим, родом із Харкова — у Bowery Poetry Club у межах фестивалю.
Українська акторка Світлана Косолапова декламувала вірші Жадана українською, а нью-йоркські поети, зокрема Wanda Phipps і Bob Holman, відповідали англійською.
🧠 Створення нових наративів
Хоча за місяць до Ukrainian Culture Festival долучилися понад 1 200 відвідувачів, потенціал українських творців у виході на глобальні аудиторії залишається значним.
Українське мистецтво, мода й музика дедалі більше цікавлять не лише публіку, а й підприємців та тих, хто бачить можливість перетворювати українські таланти на успішні масові проєкти.
Водночас процес складніший за просту «вітрину» з митцями: увага до української історії та культури також покликана розвінчувати російські культурні міфи й переоцінювати імперські наративи, глибоко вкорінені на Заході.