Війна також привела міжнародних авторів до українських тем: “Viktor” Олів’є Сабіля, “The Eukrainian” Віктора Норденшельда про шлях Ольги Стефанішиної до євроінтеграції (нині — посол у США).
🐾 “Checkpoint Zoo” (реж. Joshua Zeman, підтримка Appian Way Productions Леонардо Ді Капріо) розповідає про евакуацію п’яти тисяч тварин із харківського еко-парку на початку вторгнення у 2022 році.
🏥 “Sanatorium” (реж. Gar O’Rourke) показує санаторій Куяльник біля Одеси; Ірландська кіноакадемія обрала цей фільм офіційною заявкою Ірландії на наступний “Оскар” у міжнародній категорії.
💃 “Match in a Haystack” (реж. Joe Hill, продюсерка Misty Copeland) — документальний фільм про танець і стійкість, де українські танцівниці готують перший виступ після вторгнення 2022 року.
Більшість подій про Україну тримаються на приватному фінансуванні та донатах, але є винятки: Франція й Україна запустили спільну ініціативу Le Voyage en Ukraine / The Ukrainian Season in France. Програма триватиме 4 місяці й включатиме близько 50 подій у кіно, музиці та літературі.
🏛 Росія знищує культурну спадщину України
Взимку всюди звучить “Carol of the Bells”, але не всі знають, що автор мелодії — українець Микола Леонтович. Леонтович написав мелодію у 1916 році, натхненну українськими фольклорними мотивами; у 1921 році його вбили в домі батьків в Україні агент Кремля.
У 1922 році “Carol of the Bells” виконали в Carnegie Hall у Нью-Йорку — і пісня лишається хітом понад століття. Історія Леонтовича — лише один із багатьох прикладів намагань Росії придушити українську культуру: покоління поетів, письменників і художників, відоме як “Розстріляне відродження”, було знищене за наказом Йосипа Сталіна у 1937 році.
Десятиліттями в СРСР українську культуру репресували й підпорядковували Москві, а знищення культурної еліти тривало до кінця радянської епохи.
Василь Стус — поет, перекладач, правозахисник — загинув у тюрмі в Росії у 1985 році, за чотири роки до падіння Берлінського муру.
Нещодавно в Мистецькому арсеналі в Києві відкрили виставку “Василь Стус. Поки ми тут — усе буде добре”, що досліджує його життя та історію опору тоталітаризму через мистецтво і слово.
Алла Горська, відома художниця-мозаїцистка, була знайдена вбитою восени 1970 року; наступного дня її свекра знайшли мертвим на залізничних коліях, а радянська влада оголосила це «вбивством-самогубством». Горська та інші митці активно виводили українську культуру в центр своїх робіт, що приводило їх у поле зору радянських спецслужб.
📰 Триваюче знищення українських інтелектуалів і митців
Українська письменниця й поетка Вікторія Амеліна загинула влітку 2023 року після поранень, отриманих під час російського ракетного удару по ресторану в Краматорську.
🏅 Її нон-фікшн книжка Looking at Women, Looking at War, видана у 2025 році, отримала високу оцінку критиків і престижну премію Orwell Prize.
Вікторія Рощина, 27-річна українська журналістка-розслідувачка, була захоплена російськими військовими на другий рік повномасштабного вторгнення, зазнала жорстоких катувань у російській тюрмі й була впізнана серед останків українських військових у 2024 році.
Оцінюється, що від початку війни в Україні загинули щонайменше 200 українських журналістів і репортерів; також згадується практика прицільних бомбардувань росіянами готелів у прифронтових містах, де часто зупиняються медійники.
Станом на літо 2025 року Мінкульт України оцінював, що через збройну агресію Росії було пошкоджено або знищено щонайменше 1 630 об’єктів культурної спадщини та 2 437 об’єктів культурної інфраструктури.
Олена Сперанська наводить оцінку: приблизно 120 музеїв і галерей, 39 театрів/кінотеатрів/філармоній, 784 бібліотеки знищені — як системна робота зі знищення української культури.
Продюсер Юрій Нікітін наголошує: опора лише на минуле й традиції недостатня — зараз особливо важливо просувати сучасну українську культуру.
Українські митці й інтелектуали продовжують місію попередніх поколінь: у 2026 році на Венеційській бієнале Україна представить проєкт Жанни Кадирової “Security Guarantees” (куратори: Ksenia Malykh і Leonid Marushchak).